Словник Української Мови
Буква
1. Піддавати організм впливу низьких температур, сонця, повітря тощо для підвищення його стійкості до хвороб; також — виробляти стійкість, міцність до чого-небудь шляхом випробувань, труднощів.
2. Нагріваючи до високої температури і швидко охолоджуючи, надавати металу, скла підвищеної твердості, міцності.
3. Розпалювати, розжарювати (залізо, сталь) для подальшої обробки; калити.
Приклад 1:
Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти. У його інша була думка: умислив собі, після панотцевої смерті, ійти на Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі городи пліндровати і жизнь свою по-лицарськи, на полі чи на морі, за християнську віру положити.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”