Словник Української Мови
1. Історична золота монета, карбована в Європі (переважно в Італії, Нідерландах, Угорщині) у XIV–XVII століттях, що мала широке ходіння, зокрема на українських землях.
2. Рідкісна назва західноукраїнської срібної монети, карбованої наприкінці XVII — на початку XVIII століття за зразком італійського дуката (так званий “ляховий таляр” або “ляховий дукат”).
3. Переносно: загальна назва для будь-якої старовинної, переважно іноземної, золотої або срібної монети, що сприймається як цінність, скарб.
Економічний показник, що характеризує ефективність використання вкладених коштів (капіталу) і обчислюється як відношення отриманого прибутку до суми капіталу, що був для цього використаний.
1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого українського письменника, громадського діяча та мовознавця Івана Франка, що вживався в окремих публікаціях кінця XIX — початку XX століття.
2. У літературознавстві та історіографії — творчий псевдонім або літературне прізвисько Івана Франка, що походить від його власного скороченого імені “Дук” (від Іван-Дух).
1. Інвестування грошових коштів (капіталу) у будівництво, виробництво, придбання майна, цінних паперів тощо з метою отримання прибутку або досягнення іншого економічного чи соціального ефекту.
2. Сума коштів (капіталу), що вкладається в певний об’єкт, проект або галузь для їх розвитку, модернізації чи розширення.
1. Старовинна золота монета, що карбувалася в Європі з XIII століття, спочатку в Італії, а згодом у багатьох інших країнах; також назва деяких срібних монет.
2. Назва угорської золотої монети, що перебувала в обігу на українських землях у складі Речі Посполитої та Австрійської імперії.
3. Переносно: символ багатства, грошей, великої цінності (зазвичай у множині).
Капіталець — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.
1. Сукупність матеріальних цінностей (грошей, майна, активів), що використовуються для отримання прибутку, додаткової вартості або зростання багатства.
2. Велика сума грошей, значні матеріальні засоби, що належать державі, підприємству, організації або окремій особі.
3. У марксистській політичній економії — самозростаюча вартість, що створюється неоплаченою працею найманих робітників і привласнюється власниками засобів виробництва.
4. Перенесено: сукупність знань, досвіду, здібностей, соціальних зв’язків тощо, що є цінним ресурсом для досягнення успіху (наприклад, інтелектуальний, соціальний, культурний капітал).
Дукарів — власна назва села в Україні, що входить до складу Бориспільської міської громади Бориспільського району Київської області.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (Заст., діал.) Верхній одяг, довга накидка або плащ, часто з каптуром, який використовували в деяких регіонах України; каптур, кобеняк.
Дукарка — жіночий відповідник до слова “дукар”, який означає: 1) власницю або керівницю дукана (невеликого магазину, крамниці, зазвичай бакалійної або промислової, на Півдні України, в Молдові та на Балканах); 2) продавчиню в такому магазині.
Дукарка — жінка, яка працює в дукані (крамниці), займається продажем товарів, часто бакалійних.