дукач

[dukɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Історична золота монета, карбована в Європі (переважно в Італії, Нідерландах, Угорщині) у XIV–XVII століттях, що мала широке ходіння, зокрема на українських землях.

  2. (Історія) –

    Рідкісна назва західноукраїнської срібної монети, карбованої наприкінці XVII — на початку XVIII століття за зразком італійського дуката (так званий “ляховий таляр” або “ляховий дукат”).

  3. (Історія) –

    Переносно: загальна назва для будь-якої старовинної, переважно іноземної, золотої або срібної монети, що сприймається як цінність, скарб.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дукач, р. дукача, д. дукачеві, з. дукач, о. дукачем, м. дукачеві, к. дукачу

Більше записів