1. (діал.) Забруднитися, стати брудним, особливо від рідини або чогось липкого.
2. (перен., розм.) Заплутатися в думках, втратити чіткість мислення; збентежитися.
-
запомийнити
1. (діал.) Зробити когось, щось мійним, приємним, милим; викликати почуття симпатії, приязні.
2. (діал., рідк.) Прикрасити, оздобити щось, зробити гарним.
-
запомагачка
Запомагачка — власна назва персонажа українського фольклору, зокрема народної драми «Цар Максиміліан», що виконує роль помічниці, супутниці або служниці іншого персонажа (наприклад, цариці).
Запомагачка — власна назва персонажа українського вертепу (різдвяної народної драми), що є помічницею інших дійових осіб, часто виконує допоміжні, комічні ролі.
-
запомагач
1. Застаріла назва помічника, асистента або того, хто допомагає у виконанні певної роботи чи обов’язків.
2. У технічному контексті — допоміжний пристрій, механізм або інструмент, призначений для полегшення певної дії чи процесу.
-
запомагатися
1. (діал.) Намагатися, силкуватися зробити щось, докладати зусиль для досягнення мети; намагатися допомогти собі або комусь.
2. (діал.) Копітко та старанно працювати, трудитися над чимось.
-
запомагати
1. (діал.) Надавати комусь матеріальну допомогу, грошову позику; позичати.
2. (діал.) Допомагати, сприяти комусь у чомусь.
-
запомагання
Запомагання — власна назва українського благодійного фонду, заснованого у 2022 році для системної допомоги Збройним Силам України, зокрема шляхом закупівлі та постачання військової техніки, автотранспорту, безпілотників, обладнання та амуніції.
-
заполіскуватися
1. (про рідину) Розлитися, розтектися тонким шаром, часто утворюючи плями або смуги; заплюскатися.
2. (перен., розм.) Забруднитися, замазатися рідиною, особливо в результаті необережності.
-
заполіскувати
1. (спеціально) Наносити поліску — тонкий шар металу (зазвичай золота або срібла) на поверхню виробу, переважно ювелірного або художнього.
2. (переносно, рідко) Надавати чому-небудь зовнішнього блиску, вишуканості; прикрашати.
-
заполіскування
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “заполіскувати” — полоскання чогось, особливо білизни, у великій кількості води, часто з метою остаточного промивання або виполіскування мила.
2. (перен., розм.) Надмірне, зайве ораторське чи літературне розпилювання слів, висловлювань; багатослів’я, порожнє базікання.