1. Заплутатися, заплутуватися в чомусь, втратити орієнтацію, перестати розуміти суть справи або послідовність подій.
2. Забруднитися, стати брудним, забризкатися (частіше про одяг).
-
запорати
1. Забити, засипати (яму, рів тощо), щоб вирівняти поверхню.
2. Закидати, засипати щось землею, камінням, сміттям.
3. Розм. Поховати в землі, засипати могилу.
-
запораний
1. Який має пори, отвори або щілини, що закрито, забито чимось; закупорений, забитий.
2. Який перекрито, заблоковано для проходу або проїзду; загороджений.
3. Розм. Який перебуває у стані сильного сп’яніння; дуже п’яний.
-
запор
1. Власна назва історичної області та козацької адміністративно-військової одиниці (Запорозька Січ) у XVI–XVIII століттях, розташованої за дніпровими порогами (нині територія частково затоплена Каховським водосховищем).
2. Власна назва фортифікаційної споруди (засліну) у вигляді перешкоди з колод або пальів, що перегороджує річку або шлях для захисту від ворога.
3. Медичний термін, що означає патологічний стан, ускладнене або систематично недостатнє випорожнення кишечника.
4. Технічний термін для позначення пристрою для замикання, закріплення чогось (наприклад, дверний, віконний, сувійний запор).
5. Розмовне позначення будь-якої перешкоди, заслону або того, що заважає рухові, переміщенню.
-
запопастися
1. (розм.) Потрапити кудись, опинитися в якомусь місці, часто випадково або невідомо як.
2. (перен., розм.) Опинитися в якійсь ситуації, стані, часто небажаному або скрутному.
-
запопасти
1. (діал.) Дістати, здобути щось із значними зусиллями, з труднощами; роздобути, відшукати.
2. (діал.) Заховати, сховати, припхати щось у важкодоступне місце.
-
запопадність
Запопадність — властивість за значенням прикметника “запопадний”; настирливість, наполегливість у досягненні чого-небудь, часто з відтінком докучливості.
-
запопадно
1. (діал.) Те саме, що запопадливо — швидко, поспішно, квапливо.
2. (діал.) Те саме, що запопадно — у знач. прикметника: такий, що викликає захоплення, привабливий.
-
запопадний
1. Який належить до Запопадня, пов’язаний із ним.
2. Який стосується запопадників, їхнього життя та діяльності; властивий запопадникам.
-
запопадливість
Властивість за значенням прикметника “запопадливий”; хитрість, спритність, винахідливість у досягненні чого-небудь, часто з відтінком корисливості.