Словник Української Мови
1. (у геодезії, картографії) Ставати об’єктом для створення карти, плану або топографічної зйомки; вноситися на карту, відображатися на плані в результаті польових досліджень.
2. (у сільському господарстві, землевпорядкуванні) Одержувати межі, межові знаки, встановлювані в ході польових землевпорядних робіт; оформлятися як окремий земельний масив (ділянка, поле).
Запольовувати — (спец.) наносити на поверхню (паперу, полотна тощо) поле — однотонний фон, тло, яке слугує основою для подальшого малювання, письма чи інших зображень.
Запольовувати — (перен., рідко) систематично та цілеспрямовано заповнювати, освоювати якийсь простір, сферу діяльності або інформаційне поле.
1. (про земельну ділянку) такий, що перебуває під паровою обробкою, засіяний травами для відновлення родючості; перетворений на запілля.
2. (переносно, про територію) такий, що має характер запілля, віддалений, глухий, малозаселений.
заполум’янітися — (розм.) стати червоним, набути яскраво-червоного (полум’яного) кольору; почервоніти, спалахнути рум’янцем (перев. про обличчя, щоки).
заполум’яніти — (розм.) стати червоним, набути яскраво-червоного, багряного кольору, наче полум’я; сильно почервоніти (про обличчя, небо тощо).
1. Почати метушитися, кидатися з боку в бік від страху, тривоги, збудження; занепокоїтися, затривожитися.
2. Розгубитися, втратити самовладання від несподіваної події, здивування; засмутитися, заклопотатися.
3. (перен., розм.) Прийти в стан руху, метушні (про багато людей, тварин тощо).
Заполоч — власна назва села в Україні, розташованого в Бродівській громаді Золочівського району Львівської області.
1. Заполоха — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. Заполоха — власна назва річки в Україні, лівої притоки Норині, що протікає у Рівненській області.
1. (розм.) Почати полоснути, тобто різати, рубати або бити з розмаху, з силою; активізувати дії, пов’язані з різкою, ударом.
2. (перен., розм.) Розлютитися, розгніватися, втратити самовладання; вибухнути емоційно, почати різко та гнівно діяти або говорити.
1. (діал.) Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати потужного удару.
2. (перен., діал.) Різко, рішуче висловити щось, випалити словом.