1. Ввести в дію, почати застосовувати щось нове (правила, порядок, технологію тощо); запросити, впровадити.
2. Привезти, доставити когось або щось (зазвичай з труднощами або насильно); запросити.
-
запроваджуватися
1. Починати впроваджуватися, набувати чинності, починати діяти (про закони, правила, порядки, звичаї тощо).
2. З’являтися, починати застосовуватися, входити у вжиток (про нововведення, технології, методи).
3. Установлюватися, впроваджуватися як обов’язкова норма або практика.
-
запроваджувати
1. Впроваджувати щось нове, починати застосовувати або використовувати (нові порядки, правила, технології тощо).
2. Офіційно встановлювати, вводити в дію (закон, постанову, наказ).
3. Рідко. Приводити когось, доставляти кудись (частіше у пасивній формі — бути запровадженим).
-
запроваджування
1. Дія за значенням дієслова “запроваджувати”; впровадження, запровадження чогось нового, введення в дію, у життя (наприклад, правил, технологій, порядків).
2. Процес уведення, встановлення чогось, що раніше не існувало або не діяло в певній сфері (наприклад, запроваджування закону, митних зборів).
-
запроваджуваний
1. Такий, що його запроваджують, впроваджують, вводять у дію, у практику, у звичай; призначений для запровадження.
2. (У спеціальних термінологічних словосполученнях) Такий, що вводиться, подається, надходить (наприклад, про струм, сигнал, дані).
-
запроваджувальний
1. Прикметник, який означає призначений для запровадження, впровадження чогось нового; такий, що служить для введення в дію, в ужиток; вступний, ввідний.
2. Такий, що стосується початкового етапу впровадження, засідання, утворення чого-небудь; початковий, ініціальний.
3. Граматичний термін: прикметник, похідний від дієслова «запроваджувати» чи «запровадити» з суфіксом -альний (-льний), утворений за продуктивною словотворчою моделлю.
-
запровадженість
1. Стан, який характеризується наявністю впроваджених (запроваджених) правил, норм, систем, процедур або інновацій; ступінь їхнього впровадження та закріплення в певній сфері діяльності, організації чи суспільстві.
2. У менеджменті та соціальних науках — показник того, наскільки повно та ефективно нововведення, зміна або політика впроваджені в практику та прийняті колективом.
-
запровадження
1. Дія за значенням дієслова “запроваджувати”; введення чогось нового, упровадження, започаткування (наприклад, правил, порядків, технологій).
2. Результат такої дії; нововведення, новоустановлений порядок, правило або система.
-
запроваджений
1. Такий, що введений у дію, у практику; започаткований, запроваджений.
2. Такий, що став поширеним, усталеним; укорінений, впроваджений.
3. (У пасивній конструкції) Про особу: такий, що був призначений, поставлений на посаду або введений до складу чогось; введений.
-
заприятелюватися
Заприятелюватися — почати дружити з кимось, вступити у приязні, дружні стосунки.