Заприятелювати — почати дружити з кимось, вступити у приязні, дружні стосунки.
-
заприязнюватися
Заприязнюватися — почати приязнитися, почати виявляти приязнь, дружнє, сердечне ставлення до когось; заводити приязнь.
-
заприязнитися
Заприязнитися — почати відчувати приязнь до когось, сповідатися приязню, теплою симпатією; зрідка — про взаємні стосунки: виникнути, зав’язатися (про приязнь).
-
заприязнений
Заприязнений — такий, що перебуває у стані приязні, дружніх стосунках з кимось; той, хто став приятелем.
-
запричитати
1. Почати причитати, голосно оплакувати когось, щось, зазвичай зі специфічними ритмічними вигуками або співом, що супроводжують ритуальний плач.
2. Перен. Почати голосно, нароспів або з надмірним смутком скаржитися на щось, нарікати; заводити сумну, одноманітну розмову.
-
запричащатися
1. Прийняти християнське таїнство причастя (євхаристії), сповістившись; причаститися.
2. (переносно) Прийняти, сповідувати якісь ідеї, погляди або відчути сильне духовне відчуття, натхнення від чогось.
-
запричащати
1. (у християнстві) здійснити над кимось обряд причастя, причастити; сповістити та причастити.
2. (переносно, рідко) сповнити, наповнити щось до краю; дати вдосталь, у великій кількості.
-
запричаститися
1. У християнській традиції: прийняти таїнство причастя (євхаристії), споживши освячені хліб і вино як символи тіла і крові Ісуса Христа з метою духовного єднання з Богом.
2. (переносно, рідко) Глибоко зануритися у щось, приєднатися до якоїсь справи, ідеї або стану, відчути себе її частиною.
-
запричастити
1. У християнській традиції: здійснити над кимось обряд причастя (євхаристії), причастити; дати прийняти Святих Тайн.
2. Переносно, заст.: прилучити, долучити когось до чогось, зробити причетним до якоїсь справи, ідеї або спільноти.
-
заприхкатися
Заприхкатися — діалектне дієслово, що означає задихатися, засапатися від швидкого руху, втоми або хвилювання; втратити рівномірність дихання.
Заприхкатися — у західних говірках може означати засопіти, захрипіти від застуди або захворювання дихальних шляхів.