1. Почати рокотіти, видавати рокіт, гуркіт, гул, загусти, залунати (про звуки, шум).
2. Розпочатися з рокотом, гуркотом, шумом (про явища, події).
Словник Української Мови
1. Почати рокотіти, видавати рокіт, гуркіт, гул, загусти, залунати (про звуки, шум).
2. Розпочатися з рокотом, гуркотом, шумом (про явища, події).
1. Почати рокотіти, видавати рокіт, гучні, глибокі, переривчасті звуки (про грім, водоспад, далекі гарматні постріли тощо).
2. Перен. Різко, гучно і переривчасто заговорити, закричати, заревти (про людину або групу людей).
1. Почати рокотатися, заворушитися з характерним гуркотом або гуркотливим рухом (про рідину, переважно густу).
2. Розпочати видавати низькі, гуркотливі звуки, загучати (переважно про природні явища або техніку).
1. Почати рокотати — видавати низькі, гучні, переливчасті звуки, подібні до грому, кочення важких предметів або бурчання.
2. Перен. Різко, гучно і нестримно почати говорити, вигукувати щось, зазвичай з гнівом або обуренням.
1. Урочиста обіцянка, обітниця, яку дають з певною метою (наприклад, для одужання, успіху в справі тощо), часто пов’язана з відмовою від чогось або зобов’язанням виконати певну дію.
2. У народних віруваннях: умовне обіцяння або заборона, дотримання якої має забезпечити бажаний результат або відвернути нещастя.
Стати зарозумілим, почати вважати себе вищим, кращим за інших; набути зарозумілості, зазнатися.
Зарозуміння — почуття власної вищості, перебільшеної впевненості у своїх здібностях, знаннях або перевагах, що супроводжується зневажливим ставленням до оточуючих; гордовитість, пиха.
Зарозумілість — якість особистості, що проявляється в надмірній впевненості у власній значущості, перевазі над іншими, супроводжується зневажливим ставленням до оточуючих та демонстрацією власної вищості.
1. Прислівник до зарозумілий; виявляючи зарозумілість, гордовитість, зверхність.
2. Уживається як присудкове слово для вираження впевненості в очевидності чогось, значення: зрозуміло, авжеж, безперечно.
Який виявляє надмірну впевненість у своїй значущості, перевазі над іншими; що ставиться до оточуючих з почуттям власної вищості, зневажливо, зверхньо.