зарок

1. Урочиста обіцянка, обітниця, яку дають з певною метою (наприклад, для одужання, успіху в справі тощо), часто пов’язана з відмовою від чогось або зобов’язанням виконати певну дію.

2. У народних віруваннях: умовне обіцяння або заборона, дотримання якої має забезпечити бажаний результат або відвернути нещастя.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Хіба зарок положив? — Не зарок, Тарасе, а, прибувши до Києва, всяк християнин повинен перше поклонитись церквам божим.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |