Який виявляє надмірну впевненість у своїй значущості, перевазі над іншими; що ставиться до оточуючих з почуттям власної вищості, зневажливо, зверхньо.
зарозумілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хоч учора в розмові з Петровою Лаговський сам підносив деякі сумніви про те, чи справді потрібна людям кожна абстрактна наука, чи вона тільки є аристократична розкіш людськості, — тільки ж тепер отой зарозумілий і цинічний тон, яким говорив про науку Володимир, вразив його зовсім нелюбо. Та будь-що-будь, Лаговський знайшов у собі ще доволі безсторонності, щоб дати одмову Володимирові без надмірного захвалювання своєї професії.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |