Словник Української Мови
1. (техн.) Наносити рідкий матеріал (наприклад, фарбу, розчин, паливо) у вигляді дрібних крапель, створюючи туман або дисперсний потік, за допомогою спеціального пристрою — форсунки, розпилювача, пульверизатора.
2. (с/г) Поливати посіви, ґрунт, рослини штучно, розпилюючи воду або рідкі добрива, хімікати за допомогою дощувальної машини, системи зрошення.
3. (перен., розм.) Сипотіти, насипати щось дрібне у великій кількості або швидко, інтенсивно говорити.
1. Дія за значенням дієслова “зарошувати” — зволоження поверхні землі, рослин або повітря дрібними краплями води шляхом розпилення.
2. (у техніці) Процес нанесення тонкого шару рідини (мастила, емульсії тощо) на поверхню деталі або матеріалу для змащування, охолодження або інших технологічних цілей.
3. (у медицині, косметології) Процедура розпилення лікарських або косметичних засобів у вигляді аерозолю на шкіру або слизові оболонки.
1. Покритий густою рослинністю, зарослями; такий, що занімів від чагарників, бур’янів або інших дикорослих рослин.
2. У лісівництві: такий, що має надмірну кількість підросту, чагарників або іншої рослинності, що заважає росту основних деревних насаджень.
Зарохкатися — почати рохкати, видавати характерні звуки, подібні до хрипкого хропіння або бурчання (про тварин, зокрема про їжака).
1. Почати рохкати — видавати характерні короткі звуки, подібні до хропіння або ричання (про свиней, вепрів тощо).
2. Перенісне значення: почати говорити сердито, буркливо, з невдоволенням; забурчати.
1. Належний до Заротова, пов’язаний із цим селом або його мешканцями.
2. Стосовний до історичної місцевості Заротва (Заротви) на Волині.
1. (у ботаніці) Стадія розвитку вищих спорових рослин (мохів, папоротей, хвощів тощо), що виникає зі спори і на якій утворюються статеві органи (гаметангії).
2. (у медицині, розм.) Патологічне розростання, зрощення тканин або органів після запалення, травми або операції; синехії, спайки.
1. Біол. Стадія розвитку деяких рослин (мохів, папоротей, хвощів тощо), що виникає зі спори та утворює статеві органи (гаметангії).
2. Біол. Утворення у вигляді скупчення клітин або тканини, що виникає в процесі регенерації або патологічного розростання (наприклад, у тварин).
1. Покритися рослинністю, зарости (про земельну ділянку, поверхню чогось).
2. Закритися, затягнутися внаслідок росту нової тканини (про рану, шкіру).
3. Забитися, заповнитися чимось, що утруднює прохід, рух (про дорогу, прохід тощо).
1. (дієслово) Покритися рослинністю, зарослинами; стати зарослим.
2. (дієслово) Про рану, пошкодження шкіри: з’єднатися, зростися краями, зажити, покрившись новою тканиною.
3. (дієслово) Про отвір, порожнину: заповнитися чим-небудь у результаті росту, наростання.