1. (про сніг) Утворити заструги — тверді, щільні снігові валики або гребені, зформовані вітром.
2. (перен., розм.) Стати подібним до заструга; набути витягнутої, гострої форми, зморщитися, зібратися в складки (наприклад, про одяг, шкіру).
-
застругувати
1. (у техніці, будівництві) Обробити поверхню стругом або іншим інструментом для надання їй рівності, гладкості; зробити струганням.
2. (переносно, розм.) Різко, ущерть відрізати, відповісти, висловити несхвалення або відмову.
-
застругування
1. Дія за значенням дієслова “застругувати” — обробка поверхні стругом, різання стружкою для надання матеріалу потрібної форми або гладкості.
2. Результат такої дії — стан обробленої стругом поверхні; виріб або ділянка матеріалу, які пройшли стругання.
3. (у техніці, металообробці) Вид механічної обробки різанням, при якому інструмент (струг, різець) здійснює прямолінійний або криволінійний рух, знімаючи шар матеріалу у вигляді стружки.
-
застругуваний
1. (про сніг) Утворений вітром у вузькі, видовжені, хвилясті гряди або гребені (струги).
2. (перен., розм.) Дуже худий, виснажений, з різко окресленими кістками (про людину або частину тіла).
-
застругатися
1. (про сніг, лід) Утворити заструги — поздовжні гряди, горбики, хвилі від дії вітру або в результаті танення.
2. (перен., розм.) Покритися зморшками, складками; зморщитися (про поверхню чогось).
-
застругати
1. (спеціально) Нанести на поверхню металу тонкі паралельні борозенки (струги) за допомогою спеціального інструмента для покращення зчеплення або декоративних цілей.
2. (переносно, розмовне) Сильно подряпати, порізати або поранити поверхню чогось, залишивши на ній глибокі сліди.
-
заструганий
1. (про поверхню) Такий, що має заструги — вузькі, видовжені, гострі гребені зі снігу або льоду, утворені вітром.
2. (перен., про обличчя, риси) З різко окресленими, виразними, ніби вирізаними з твердого матеріалу лініями.
-
заструг
1. Гостра поздовжня смуга твердого снігу, утворена вітром на рівній поверхні або на льодовику; сніговий гребінь.
2. Гострий виступ, гребінь на льодовику, утворений внаслідок нерівномірного танення льоду.
3. (у техніці) Виступ, ребро, вузька смуга на поверхні металу, що залишилася після обробки різальним інструментом (наприклад, після строгання).
-
застрочуватися
1. (розм.) Почати швидко, багато або надто багато говорити; забалакатися, захвилюватися від власних слів.
2. (перен., розм.) Захопитися якоюсь діяльністю, почати щось робити надто інтенсивно або захоплено, часто втрачаючи контроль над темпом або якістю.
-
застрочувати
1. Робити строчки, зшивати строчкою, закріплювати строчкою (переважно про машинне шиття).
2. Розм. Сильно побити, відлупцювати когось.
3. Розм. Швидко та багато написати або наговорити щось.