1. Потрапити в щільне, вузьке місце, звідки важко вибратися; застряти.
2. Затриматися десь надовго, залишитися в якомусь місці або стані.
3. Перен. Зупинитися на чомусь, не мати змоги рухатися далі (про думки, розмову тощо).
-
застрягнути
1. Потрапити в щільне середовище, опинитися в такому становищі, що не можна рухатися далі або звільнитися.
2. Затриматися десь надовго, опинитися в якомусь місці або стані, з якого важко вийти.
3. Зупинитися, не змігши продовжити рух або розвиток (про механізми, процеси тощо).
4. Утримуватися, не падаючи, вклинюватися в щілину, тріщину тощо.
-
застряглий
1. Який застряг, зачепився за щось або застряв у чомусь, не може рухатися далі.
2. Перен. Такий, що опинився у складних, безвихідних обставинах; який не може розвиватися або просуватися.
3. Перен. Який затримався, залишився десь надовго або в пам’яті.
-
застрягатися
1. (розм.) Затримуватися, зупинятися десь надовго або проти волі; опинятися в такому становищі, звідки важко вибратися (про людину, транспорт тощо).
2. (перен., розм.) Затримуватися, затягуватися на тривалий час (про процес, справу, розмову).
3. (перен., розм.) Загрузнути, опинитися в скрутному, безвихідному становищі.
-
застрягати
1. Затримуватися, зупинятися під час руху через потрапляння у вузьке місце, щілину або в’язке середовище; застрявати.
2. Перен. Затримуватися десь надовго, опинятися в ситуації, з якої важко вибратися.
3. Розм. Застрявати, залишатися в пам’яті (про думки, образи, мелодії тощо).
-
застряватися
Застряватися — діалектний варіант дієслова “застрягати”, що означає затримуватися, зупинятися десь надовго або проти волі, потрапляти у вузьке місце, з якого важко вибратися.
Застряватися — рідковживана форма для позначення стану, коли щось зачіпляється, заклинюється або гальмує рух, встряє (наприклад, транспорт застряв у багнюці).
-
застрявати
1. Потрапляти в таке місце або становище, звідки важко або неможливо вибратися; зачіплятися, затримуватися серед чогось.
2. Затримуватися десь надовго, перебувати десь більше, ніж потрібно або планувалося.
3. Не мати можливості рухатися далі, зупинятися в розвитку, вирішенні справи тощо; не просуватися.
4. Розм. Настирно звертатися до когось із чимось, докучати.
-
заструпітися
1. Покритися струпом — твердою коростою, що утворюється на поверхні рани або виразки внаслідок зсідання крові, гною тощо.
2. Перен. Втратити чутливість, стати грубим, невразливим (про почуття, душу).
-
заструпіти
1. Покритися струпом, утворити струп (про рану, подразнену шкіру тощо).
2. Перен. Втратити чутливість, стати байдужим, несприйнятливим до чого-небудь (про почуття, душу).
-
заструплений
1. Покритий струпами — твердими кіркоподібними утвореннями на шкірі, що виникають під час загоєння ран, подряпин або виразок.
2. (перен.) Про щось шорстке, нерівне, що нагадує на дотик струп або покрите твердою кіркою.