1. (геологія) Мінерал, різновид графіту, що містить домішки заліза, які надають йому характерного металевого блиску та підвищеної твердості порівняно зі звичайним графітом.

2. (техніка, історія) Твердий антифрикційний матеріал на основі графіту з додаванням заліза, що використовувався для виготовлення підшипників ковзання в машинобудуванні.

Залізовідділювач — технічний пристрій або апарат, призначений для автоматичного виявлення та видалення феромагнітних (залізних) домішок із сипких або рідких матеріалів (наприклад, зерна, борошна, цукру, пластмас, рідин) у виробничих потоках для захисту обладнання та підвищення чистоти продукції.

Залізовідділювач — магнітний сепаратор, що встановлюється на транспортних лініях (трубопроводах, нориях, шнеках) і працює за принципом притягання залізних часток до постійного магніту або електромагніту, який періодично очищається.

Залізовіддільник — спеціалізований пристрій або відділення на збагачувальній фабриці, призначений для відділення залізної руди або залізовмісних мінералів від пустої породи та інших корисних копалин за допомогою магнітного поля.

Залізовідбірник — власна назва (топонім) села в Україні, що розташоване в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.

1. Наявність заліза у складі мінералів, руд, сплавів, ґрунтів тощо; кількісний вміст заліза в чомусь.

2. У металургії — властивість руд, агломерату, окатишів містити певну кількість заліза, що є ключовим показником їх якості та ефективності подальшої переробки.

1. Властивість залізобетону як будівельного матеріалу, що поєднує міцність бетону на стиск і міцність сталевої арматури на розтяг, що забезпечує високу несучу здатність, жорсткість і довговічність конструкцій.

2. Переносно: надзвичайна твердість, непохитність, незламність (про характер, позицію, рішення тощо).

Фахівець з виробництва залізобетонних конструкцій або робітник, який займається їх монтажем.

Рідко вживана назва матеріалу — залізобетону.