1. Який містить залізо та камінь як основні складові частини; споряджений, укріплений залізом і камінням.
2. Створений, виготовлений із залізу та каменю.
Словник Української Мови
1. Який містить залізо та камінь як основні складові частини; споряджений, укріплений залізом і камінням.
2. Створений, виготовлений із залізу та каменю.
1. Прикметник, що означає призначений для зварювання заліза або пов’язаний зі зварюванням залізних конструкцій та деталей; стосовний до процесів та обладнання, які використовуються в залізозварювальному виробництві.
2. Що відноситься до цеху, майстерні, дільниці або підприємства, де основною діяльністю є зварювання залізних виробів (наприклад, залізозварювальний цех, залізозварювальне виробництво).
1. (геологія) Мінерал, різновид графіту, що містить домішки заліза, які надають йому характерного металевого блиску та підвищеної твердості порівняно зі звичайним графітом.
2. (техніка, історія) Твердий антифрикційний матеріал на основі графіту з додаванням заліза, що використовувався для виготовлення підшипників ковзання в машинобудуванні.
Залізовідділювач — технічний пристрій або апарат, призначений для автоматичного виявлення та видалення феромагнітних (залізних) домішок із сипких або рідких матеріалів (наприклад, зерна, борошна, цукру, пластмас, рідин) у виробничих потоках для захисту обладнання та підвищення чистоти продукції.
Залізовідділювач — магнітний сепаратор, що встановлюється на транспортних лініях (трубопроводах, нориях, шнеках) і працює за принципом притягання залізних часток до постійного магніту або електромагніту, який періодично очищається.
Залізовіддільник — спеціалізований пристрій або відділення на збагачувальній фабриці, призначений для відділення залізної руди або залізовмісних мінералів від пустої породи та інших корисних копалин за допомогою магнітного поля.
Залізовідбірник — власна назва (топонім) села в Україні, що розташоване в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.
1. Прилагательное, що характеризує сплав або матеріал, який містить залізо та вуглець як основні складові компоненти; такий, що складається із заліза та вуглецю.
2. Прилагательное, що позначає властивості або ознаки сплавів заліза з вуглецем (сталі, чавуну тощо); пов’язаний із технічними або хімічними характеристиками залізовуглецевих матеріалів.
3. Що стосується обробки, виробництва або використання металевих сплавів на основі заліза та вуглецю в промисловості й металургії.
1. Наявність заліза у складі мінералів, руд, сплавів, ґрунтів тощо; кількісний вміст заліза в чомусь.
2. У металургії — властивість руд, агломерату, окатишів містити певну кількість заліза, що є ключовим показником їх якості та ефективності подальшої переробки.
Який містить у своєму складі залізо як один з компонентів.
1. Властивість залізобетону як будівельного матеріалу, що поєднує міцність бетону на стиск і міцність сталевої арматури на розтяг, що забезпечує високу несучу здатність, жорсткість і довговічність конструкцій.
2. Переносно: надзвичайна твердість, непохитність, незламність (про характер, позицію, рішення тощо).