• замаячітися

    1. (розм.) Почати маячіти, впасти в маячню, почати бредити (часто через гарячку, хворобу чи сильне виснаження).

    2. (перен., розм.) Втратити чіткість думки, почати говорити або думати безладно, незв’язно, нісенітниці (від стомленості, емоційного збудження тощо).

  • замаячіти

    1. (розм.) Почати маячити, з’явитися у свідомості як нечіткий, примарний образ; завидніти, замарежитися.

    2. (перен., розм.) З’явитися як віддалена, невизначена можливість або перспектива.

  • замаячитися

    1. Втратити ясність сприйняття, перестати чітко бачити або розрізняти щось через втому, сльози, напруження зору або інші причини; заквітчатися, замутитися (про зір).

    2. Почати мерехтіти, стати нестійким, невиразним у сприйнятті через відстань, спеку, втому тощо; здаватися маревам.

    3. Перен. Втратити чіткість думки, мети; заплутатися в думках, намірах.

  • замаячити

    1. З’явитися вдалині, почати ледь помітно виднітися (переважно про щось нечітке, що хитається або коливається).

    2. Переносно: виникнути в уяві, в пам’яті, мигнути (про думку, спогад тощо).

  • замаятися

    1. Від дієслова «маятися». Втомитися від тривалого або напруженого перебування в русі, марної ходьби, пошуків тощо; заходитися, знемагати.

    2. Розм. Почати маятися, метушитися, хвилюватися; заклопотатися, затурбуватися.

  • замаяти

    1. Почати маяти, здійснювати маячні рухи, похитуватися з боку в бік.

    2. Розм. Почати робити щось швидко, інтенсивно або метушливо; закрутитися, завертітися.

    3. Розм. Викликати відчуття дурноти, запаморочення (переважно про звуки, кольори тощо).

  • замаяний

    1. Який перебуває у стані втоми, знесилення; зморений, стомлений.

    2. Який викликає відчуття втоми, стомлення; виснажливий, стомливий.

  • замаюватися

    1. (розм.) Втомлюватися, знесилюватися від тривалої або напруженої роботи, втрачати сили; замучуватися.

    2. (перен., розм.) Довго та наполегливо займатися чимось, віддавати всі сили якійсь справі; замишлятися, заклопотуватися.

  • замаювати

    1. (діал.) Приводити в стан млості, сонливості; заколисувати, занурювати у дрімоту.

    2. (перен.) Своєю поведінкою або розмовами викликати нудьгу, втому, байдужість у когось; занурювати у стан апатії.

  • замащуватися

    1. Покриватися, просочуватися мастилом, олією або іншою жирною речовиною; ставати масним, жирним.

    2. Перен. Набиратися сили, ставати міцним, тучним (про рослини).