Занавіска — театральна завіса, яка відокремлює сцену від глядацького залу.
Занавіска — у переносному значенні: те, що приховує, закриває від очей щось інше, створює видимість чогось.
-
зан
1. Етнічна група, що проживає на північному заході Ірану (переважно в провінції Західний Азербайджан) та в Туреччині; народність, що розмовляє мовою зан (зазакі) і відноситься до курдської або спорідненої з нею групи населення.
2. Мова іранської групи індоєвропейської мовної родини, якою розмовляють зани (заза); зазакі.
-
заміщуватися
1. (про посаду, місце) Ставати зайнятим кимось іншим; займатися новою особою після звільнення попереднього працівника.
2. (про явище, функцію) Заступатися чимось іншим, замінятися чимось новим, аналогічним.
3. (у хімії, техніці) Входити в хімічну взаємодію або технічну систему, займаючи місце іншого елемента чи компонента.
-
заміщувати
1. Займати чиєсь місце, виконувати чиїсь обов’язки або функції тимчасово або постійно.
2. У хімії, техніці: займати місце одного елемента, речовини або деталі іншим, витісняти його.
3. У лінгвістиці: заступати місце іншої мовної одиниці в тексті або структурі.
-
заміщування
1. Дія за значенням дієслова “заміщувати”; призначення когось на посаду, введення в штат замість когось іншого.
2. Процес або результат заміни одного об’єкта, явища чи поняття іншим, що займає його місце або виконує аналогічну функцію.
3. У психології (психологічний захист) — несвідоме переспрямування емоцій, почуттів або дій з первинного об’єкта (неприйнятного або недоступного) на інший, більш безпечний або доступний.
4. У геології — процес заміщення (витіснення) одних мінералів іншими в гірській породі зі збереженням зовнішніх форм первинних мінералів або решток організмів.
-
заміщуваний
1. Такий, що може бути замінений іншим об’єктом, особою або явищем без суттєвої втрати функціональності, цінності або сенсу; замінний.
2. У логіці та математиці: такий, що може бути підставлений у формулу або вираз замість іншого елемента зі збереженням істинності або валідності.
3. У програмуванні та інформатиці: об’єкт або компонент, що реалізує певний інтерфейс або контракт і може бути використаний замість іншого, сумісного з ним (наприклад, за принципом підстановки Лісков).
-
заміщення
1. Дія за значенням дієслова “заміщати” — призначення когось на посаду або місце іншої особи, зайняття чистої вакансії; заміна когось, чогось іншим.
2. (у психології) Захисний механізм психіки, при якому неприйняття або недосяжність одних об’єктів, дій чи цілей компенсується зверненням до інших.
3. (у хімії) Реакція, в якій атом або група атомів у молекулі заміщується на інший атом або групу атомів.
4. (у геології) Процес руйнування мінералів або гірських порід з одночасним відкладенням на їхньому місці нових мінеральних речовин.
5. (у медицині) Лікувальна терапія, спрямована на відновлення дефіциту речовин (наприклад, гормонів), які організм не може виробляти в достатній кількості.
-
заміщений
1. (про людину) Такий, що займає посаду, місце або виконує обов’язки іншої людини; призначений на заміну.
2. (про предмет, явище) Такий, що зайняв місце іншого; використаний як замінник, заступник чогось.
3. (у хімії, техніці) Такий, що містить у своїй структурі атом, іон або функціональну групу, які зайняли позицію інших; отриманий шляхом реакції заміщення.
-
заміщатися
1. (у спеціальному вживанні) Займати певну посаду, місце або становище, переважно тимчасово або виконуючи обов’язки за відсутності основного працівника; бути заступником.
2. (рідше) Перебувати в стані заміни, заступати собою когось або щось інше.
-
заміщати
1. Займати чиєсь місце, виконувати чиїсь обов’язки або функції замість когось іншого; бути заміною.
2. У геології (термін): проникати в породу, розчиняючи її та відкладаючись у утвореному просторі, про мінеральні речовини.