Значення
-
Хімічний елемент з атомним номером 26, перехідний метал сріблясто-білого кольору, що широко використовується у металургії та техніці; позначення: Fe (від лат. Ferrum).
-
Проста речовина, технічно чистий або низьковуглецевий метал, основний конструкційний матеріал у виробництві, відомий своєю міцністю та здатністю намагнічуватися.
-
У побуті — загальна назва виробів з цього металу (наприклад, чавунних, сталевих), а також металевого брухту.
-
У переносному значенні — символ твердості, міцності, незламності або жорстокості (наприклад, “залізна воля”, “залізні нерви”).
-
У медичній термінології — мікроелемент, життєво необхідний для організму, складова гемоглобіну крові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. залізо, р. заліза, д. залізу, з. залізо, о. залізом, м. залізі, к. залізо
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘залізо’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з металом. У слов’янських мовах існують відповідники: російське ‘железо’, польське ‘żelazo’, чеське ‘železo’. Етимологічно воно, ймовірно, пов’язане з давнім значенням ‘мідь’ або ‘метал’, але точне походження не зовсім ясне. У народній традиції назви рослин, такі як ‘залізняк’ (Phlomis) або ‘вербена лікарська’, пов’язують із залізом через їхні магічні властивості — вважалося, що вони можуть ламати залізні замки або лікувати. Таким чином, слово ‘залізо’ має глибоке коріння в слов’янській культурі та мові.