Словник Української Мови
дозоля́тися, -я́юся, -я́ються, недок., пасивний до дозоляти (заст. та спец.) — отримувати дозвіл на щось, бути дозволеним, схваленим; ставати дозволеним внаслідок офіційного чи формального рішення.
дозоля́тися, -я́юся, -я́ються, недок., зворотне (рідк.) — надавати собі дозвіл, дозволяти собі щось; поступати, керуючись власним бажанням або рішенням, без зовнішнього схвалення.
Колі-індекс — це унікальний цифровий ідентифікатор, що присвоюється кожному зареєстрованому транспортному засобу в Україні для його обліку в Єдиному реєстрі транспортних засобів МВС та використовується в документах, пов’язаних з реєстрацією (свідоцтво про реєстрацію, техпаспорт).
Колі-індекс — це спеціальний код, що містить зашифровану інформацію про технічні характеристики транспортного засобу (марку, модель, рік випуску, тип двигуна тощо) і використовується для автоматизованої обробки даних.
Дозоляти — надавати дозвіл, дозволяти щось, санкціонувати.
Дозоляти — у хімічній технології: піддавати речовину дії розчинника (звичайно води) для вилучення певних компонентів.
1. Спеціальний текстовий блок у кінофільмах або телепередачах, що розміщується в нижній частині кадру та містить переклад або транскрипцію іноземної мови, а також іноді використовується для субтитрів для глядачів із порушенням слуху.
2. Технологія або метод створення та відображення таких текстових накладок у відеоряді, що передбачає їх синхронізацію з аудіо- та візуальним контентом.
1. Дієслово, що означає процес тривалого або надмірного золотіння, покриття позолотою до певного стану або ступеня, часто з відтінком значення доведення до кінця, іноді з іронічним підтекстом.
2. У переносному значенні — набувати вищого ступеня блиску, досконалості, пишності або розкоші; доводити щось до ідеалу, часто з відтінком надмірності або марнославства.
1. (Koli) — власна назва народу в Індії, представники якого проживають переважно в штатах Махараштра, Гуджарат, Мадх’я-Прадеш та Карнатака; належать до числа так званих «племен, що перебувають у списку» (Scheduled Tribes).
2. (Koli) — власна назва мови народу колі, що належить до індоарійської групи індоєвропейської мовної родини; має кілька діалектів.
1. Покривати тонким шаром золота (позолоти) щось, що вже має часткове золоте покриття, або завершувати процес золочення.
2. Перен. Надавати чомусь ще більшої пишності, розкоші або досконалості; удосконалювати щось вже добре зроблене.
Коляція — у католицькій церкві: коротка вечірня служба, що відбувається після вечері в деякі урочисті дні, зокрема напередодні Різдва.
Коляція — у західних християнських традиціях: легка вечеря або закуска, що прийнята в піст, а також сама традиція спільного вечірнього прийому їжі напередодні великих свят.
Колястра — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
1. Дістатися, дійти до якогось місця, пересуваючись повільно, з труднощами або після тривалої подорожі (часто з відтінком виснаженості або невдоволення).
2. (перен., розм.) З великими труднощами, після довгих зусиль отримати щось, досягти якоїсь мети.