1. Вичавлювати, видавлювати щось рідке або м’яке з чогось, натискаючи, тиснучи.
2. Добувати, отримувати щось від когось шляхом психологічного тиску, примусу, погроз.
-
дев’ятирічка
1. Освітній заклад, де навчання триває дев’ять років (зокрема, дев’ятирічна середня школа, що існувала в СРСР).
2. Період часу, що дорівнює дев’яти рокам; дев’ятиріччя.
3. Рослина, дерево або тварина, вік яких становить дев’ять років.
-
видушитися
1. Розм. Насилу вибратися, вилізти, вирватися звідкись; випроситися, визволитися з якоїсь ситуації.
2. Розм. З великими зусиллями, наполегливістю домогтися чогось, отримати щось.
3. Розм. Витратити багато сил, знесилитися, стомлюючись від якоїсь важкої праці або діяльності.
-
дев’ятиразовість
Власна назва українського видавничого проєкту (серії книг), заснованого письменником Юрієм Андруховичем та присвяченого сучасній українській прозі, в межах якого вибрані твори дев’яти авторів були видані окремими книгами.
-
видушити
1. Сильно натискаючи, вичавити, витиснути рідину або вміст з чогось.
2. Змусити когось віддати, повернути щось (часто гроші, цінності) шляхом погроз або насильства; вимагати, витягти силою.
3. Убити когось, задушивши руками або за допомогою петлі.
-
дев’ятиповерхівка
Багатоповерховий житловий будинок, що має дев’ять поверхів.
-
видушений
1. Який зазнав видушення; той, що був придушений, знищений, ліквідований (про повстання, заколот, опір тощо).
2. Який перебуває у стані пригнічення, занепаду; придушений, зневірений (про людину, її психічний стан).
3. Який став слабким, ледве чутним; приглушений (про звук, голос).
-
дев’ятиповерховість
Властивість або характеристика будівлі, споруди, яка має дев’ять поверхів (поверхов).
Рідкісне похідне іменникове утворення, що позначає абстрактну ознаку за кількістю поверхів (дев’ять).
-
видутися
1. (розм.) Надуватися, набирати повітря, ставати об’ємним, опуклим; випинатися.
2. (перен., розм.) Важко дихати, задихатися від фізичної напруги, хвороби або сильних емоцій.
3. (перен., розм.) Чинити опір, зловживанням вимагати щось, бути надто вибагливим; важко погоджуватися на щось.
-
дев’ятини
1. У народному календарі українців — поминальний день, що відзначається на дев’ятий день після смерті людини (або після великих свят, зокрема Пасхи), частина циклу родинно-обрядових споминів за померлими.
2. Заст. Церковне свято на честь дев’яти мучеників Кізіцьких, що відзначається 12 травня (29 квітня за старим стилем).