видушений

1. Який зазнав видушення; той, що був придушений, знищений, ліквідований (про повстання, заколот, опір тощо).

2. Який перебуває у стані пригнічення, занепаду; придушений, зневірений (про людину, її психічний стан).

3. Який став слабким, ледве чутним; приглушений (про звук, голос).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |