Словник Української Мови
Дадайко — українське прізвище.
Дадайко — українське чоловіче ім’я, народна форма канонічного імені Додат (Додатой, Дада), що походить від грецького Δοθέας (Дотеас, Дотій) або Δοθεύς (Дотевс).
Дадайко — зменшувально-пестлива форма звертання до батька, тата, що вживається переважно дітьми в західних регіонах України.
1. Філософська та наукова концепція, що пояснює історію Землі та розвиток життя раптовими, катастрофічними подіями глобального масштабу, які кардинально змінюють хід природних процесів (на противагу градуалізму).
2. У соціальних та гуманітарних науках — песимістичний світогляд, за якого майбутнє розглядається як неминуча катастрофа або серія катастроф, що часто супроводжується відчуттям безвиході та закликами до радикальних дій.
3. У мистецтві та літературі — напрям або творча манера, що зосереджена на зображенні катастрофічних, апокаліптичних подій, трагічних конфліктів або відчуття кризовості буття.
1. Стосунковий до Дагомеї — історичної держави на території сучасної Беніну в Західній Африці, що існувала приблизно з XVII до кінця XIX століття.
2. Стосунковий до народу фон (дагомейців), їхньої культури, мови або традицій.
3. Стосунковий до сучасної Республіки Бенін, яка в колоніальний період називалася Дагомеєю (частина Французької Західної Африки).
1. Який стосується катастрофи, властивий катастрофі; що є катастрофою.
2. Який має руйнівний, згубний характер; дуже несприятливий, важкий, трагічний.
3. У геології: який відбувається раптово, швидко та має великі наслідки (про тектонічні процеси).
1. Який стосується Дагестану, його території, населення, культури або політичного статусу.
2. Який характерний для народів Дагестану або створений ними.
1. Раптове, несподіване лихо, велика невдача, що має трагічні наслідки; масштабна аварія чи дія стихії, що призводить до значних руйнувань, людських жертв або екологічної шкоди.
2. У переносному значенні — повна невдача, крах, провал у якійсь справі або життєвій ситуації.
3. У театрі та літературі — розв’язка, завершальна частина розвитку драми, трагедії, що містить загибель головного героя або розв’язання гострого конфлікту.
4. У геології — раптова зміна умов існування організмів у геологічному минулому, що призводила до масового вимирання видів.
1. Властивий дагеротипії, що стосується дагеротипії (першого практичного способу фотографії, винайденого Л.-Ж. Дагером).
2. Створений, отриманий за допомогою дагеротипії.
3. Перен. Дуже чіткий, чітко окреслений; такий, що нагадує старовинну фотографію за своєю статичністю, деталізацією або виразністю.
1. (в українському праві та історії) Державний реєстр (опис) земельних володінь, угідь та податних зобов’язань для фіскальних цілей; земельний кадастр.
2. (заст., перен.) Книга, реєстр, список, де щось або хтось занесені для обліку, часто з оцінкою або визначенням місця (наприклад, у філософському чи поетичному контексті).
1. (про людину) Який легко піддається впливу, м’який, поступливий, нездатний чинити опір; покірний, уступливий.
2. (перен., рідше) М’який, пластичний, піддатливий (про матеріали, речовини).
Катастазис — у давньогрецькій трагедії: заключна частина п’єси, що настає після кульмінації (перипетії) та містить розв’язку конфлікту, пояснення долі героїв або втручання божества (deus ex machina).
Катастазис — у риториці та поетиці: частина промови чи твору, в якій напруга спадáє, а події рухаються до завершення; стадія заспокоєння після емоційної чи сюжетної кульмінації.
Катастазис — у філософії, зокрема в стоїцизмі: періодичне відновлення світу після космічного пожару (екпіроси), повернення всіх речей до первісного стану.