Словник Української Мови
1. Зробити темним, похмурим; покрити темрявою, тінню.
2. Перен. Затулити, закрити собою, перевершити когось, щось своїми якостями, значенням, славою тощо, зробивши менш помітним, менш вагомим.
3. Перен. (про почуття, думки) Заволодіти повністю свідомістю людини, витіснивши інші; заслонити розум.
1. Ставати темним, втрачати яскравість, покриватися тінню; затемнюватися.
2. Перен. втрачати значення, вагу, популярність; поступатися місцем комусь або чомусь іншому, що виявляється видатнішим, кращим.
3. Перен. ставати неясним, невиразним; втрачати чіткість у сприйнятті або пам’яті.
1. Робити темним, менш ясним, позбавляти світла; затемнювати.
2. Перен. Відкидати тінь на когось або щось, робити менш помітним, значущим або гідним; перевершувати когось, щось своїми якостями або вчинками, відсуваючи на другий план.
3. Перен. (у психології) Викликати стан пригніченості, сумніву, засмучення; навівати похмурі думки.
1. (пасивний дієприкметник від дієслова “затьмарювати”) Такий, що його затьмарюють, роблять менш помітним, відсувають на другий план; той, що перебуває в тіні когось або чогось іншого.
2. (у переносному значенні) Такий, що втрачає свою яскравість, значення або важливість у порівнянні з іншим об’єктом або явищем; затемнений, заслонений.
1. Втратити яскравість, стати тьмяним, менш видимим; потемнішати, затуманитися (про світло, блиск тощо).
2. Перен. втратити колишню славу, значення, авторитет; поступитися перевагою комусь, чомусь іншому.
3. Діал. похмурніти, насупитися (про погоду).
1. Зробити темним, похмурим; покрити тінню, затемнити.
2. Перен. Відкинути в тінь, зробити менш помітним, значущим або привабливим; перевершити когось, щось, відтіснивши на другий план.
3. Перен. (про почуття, розум) Затуманити, позбавити ясності; приглушити.
1. Стан, коли щось затемнене, затуманене або позбавлене ясності; відсутність світла, прозорості або чіткості (у прямому або переносному значенні).
2. Психічний або емоційний стан пригніченості, занепаду духу, смутку; похмурість, меланхолія.
3. (Перен.) Обмеженість розуму, відсутність просвітленості; неосвіченість, засліпленість помилковими ідеями.
1. Астрономічне явище, коли одне небесне тіло перекриває світло від іншого, наприклад, сонячне або місячне затемнення.
2. Переносно: втрата ясності, значущості, авторитету; відтіснення на другий план, ставання менш помітним або важливим.
3. У психології та психіатрії: порушення свідомості, що характеризується її звуженням, сплутаністю, погіршенням сприйняття навколишнього.
1. Який перебуває у стані затемнення, втративший ясність, світлість або виразність; затемнений, затуманений.
2. Переносно: позбавлений колишньої слави, значення, авторитету; відтіснений на задній план, перевершений кимось або чимось іншим.
3. Про свідомість, розум: приглушений, неясний, сплутаний; оповитий млою.
1. (у фольклорі) Персонаж української міфології, злий дух, що вважається причиною затемнення Сонця або Місяця; уособлення затемнення.
2. (переносно, рідко) Те саме, що затемнення (сонячне або місячне); темрява, морок, що наступає під час такого явища.