затьма

1. (у фольклорі) Персонаж української міфології, злий дух, що вважається причиною затемнення Сонця або Місяця; уособлення затемнення.

2. (переносно, рідко) Те саме, що затемнення (сонячне або місячне); темрява, морок, що наступає під час такого явища.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |