затьма

[zɑtʲmɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (у фольклорі) Персонаж української міфології, злий дух, що вважається причиною затемнення Сонця або Місяця; уособлення затемнення.

  2. (переносно, рідко) Те саме, що затемнення (сонячне або місячне); темрява, морок, що наступає під час такого явища.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. затьма, р. затьми, д. затьмі, з. затьму, о. затьмою, м. затьмі, к. затьмо

Більше записів