катастазис

[kɑtɑstɑzɪs] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Література) –

    Катастазис — у давньогрецькій трагедії: заключна частина п’єси, що настає після кульмінації (перипетії) та містить розв’язку конфлікту, пояснення долі героїв або втручання божества (deus ex machina).

  2. (Література) –

    Катастазис — у риториці та поетиці: частина промови чи твору, в якій напруга спадáє, а події рухаються до завершення; стадія заспокоєння після емоційної чи сюжетної кульмінації.

  3. (Філософія) –

    Катастазис — у філософії, зокрема в стоїцизмі: періодичне відновлення світу після космічного пожару (екпіроси), повернення всіх речей до первісного стану.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. катастазис, р. катастазису, д. катастазисові, з. катастазис, о. катастазисом, м. катастазисі, к. катастазисе

Більше записів