Древослів

Словник Української Мови

  • запікати

    1. Піддавати сирий продукт (м’ясо, рибу, овочі, фрукти тощо) впливу високої температури в духовці, печі або на відкритому вогні до повної готовності, часто з утворенням скоринки.

    2. Обпалювати, сильно нагрівати поверхню чогось, викликаючи зміну стану або кольору (наприклад, запікати глину, емаль, шкіру).

    3. У медичній та побутовій лексиці: припікати, припалювати рану або хворобливе місце розпеченим залізом, ляпісом тощо з метою лікування або дезінфекції.

    4. У розмовній мові: дуже сильно гріти, печити (про сонце, спеку).

  • запікання

    1. Кулінарний процес, при якому продукти (м’ясо, овочі, риба, макаронні вироби тощо) готують у духовці або печі до утворення скоринки, часто під соусом, сиром або в іншій оболонці.

    2. Страва, приготовлена таким способом (наприклад, м’ясне запікання, картопляне запікання, сирне запікання).

    3. Технологічний процес обробки виробів (наприклад, кераміки, металу) високою температурою для надання їм міцності, форми або інших властивостей.

  • запіканка

    1. Страва, приготована шляхом запікання в духовці або печі, зазвичай з яєць, молока, овочів, м’яса, риби або макаронних виробів, часто з додаванням сиру.

    2. Солодка страва, десерт, приготований запіканням (наприклад, сирна, фруктова або круп’яна запіканка).

    3. Запекла, пригоріла кірка або шар на поверхні страви, що утворився під час запікання.

  • запікана

    Запікана — страва української кухні, яка готується шляхом запікання в духовці, зазвичай з м’яса, риби, овочів або грибів, часто під соусом або в тісті.

    Запікана — застаріла назва для керамічного посуду (макітри, глечика), випаленого у печі.

  • запійний

    1. Який стосується запію, тривалого безперервного вживання алкоголю, що призводить до важкого фізичного та психічного стану.

    2. Який схильний до запіїв, хронічно страждає на алкоголізм із періодами тривалого пияцтва.

    3. (У переносному значенні) Надмірний, нестримний, що нагадує стан запію за інтенсивністю або тривалістю.

  • запій

    Запій — тривале, безперервне вживання алкогольних напоїв, що триває від кількох днів до кількох тижнів, характерне для пізніх стадій алкоголізму, коли людина не може самостійно припинити пити через фізичну залежність та абстинентний синдром.

  • запізнілість

    Властивість або стан того, що є запізнілим; пізність, несвоєчасність.

    У лінгвістиці: мовна риса, що з’являється на пізньому етапі розвитку мови або її діалекту.

  • запізнілий

    1. Який настав, з’явився, прибув пізніше потрібного, призначеного або очікуваного часу; такий, що запізнився.

    2. Який відбувається або здійснюється надто пізно, коли вже втрачена актуальність або можливість успіху; спізнілий.

    3. (У переносному значенні) Який відстає від розвитку чогось, не відповідає сучасним вимогам або поглядам; застарілий.

  • запізній

    Який настає, відбувається або з’являється пізніше, ніж потрібно, ніж очікувалося, або пізніше за звичайний, встановлений час; спізнений.

    Який стосується пізнішого періоду, належить до більш пізньої пори (наприклад, про час, вік, етап).

    Який затримався в своєму розвитку, настав із запізненням (наприклад, про природні явища).

  • запізнятися

    Приходити, прибувати або робити щось пізніше встановленого чи очікуваного часу.

    Перебувати на стадії розвитку, що відстає від звичайного або необхідного строку (про явища, процеси, події).