Словник Української Мови
1. (у східних народів) пристрій для куріння, що складається з ємності для води, трубки та мундштука, через який дим фільтрується та охолоджується перед вдиханням; водяна люлька.
2. (рідко) власна назва географічних об’єктів (наприклад, річки) або прізвище.
1. Дія за значенням дієслова “доскрібувати” — завершення скрібання чогось, скрібти щось до кінця або до певного стану.
2. (у переносному значенні, розм.) Намагання отримати, дістати щось з великими труднощами, останніми зусиллями; ледве досягнутий мінімальний результат.
1. Пристрій для куріння, що складається з посудини для води, трубки та мундштука, через який дим перед вдиханням проходить через рідину (зазвичай воду), охолоджуючись та частково очищуючись.
2. Рідкий тютюн з ароматичними добавками (меласою, фруктами тощо), що використовується для куріння в однойменному пристрої.
1. Дія за значенням дієслова “доскрібати” — закінчення процесу скрібання, скребіння чогось до певної межі або стану.
2. (у переносному значенні) Намагання отримати, зібрати або дізнатися щось останнє, залишкове, часто з труднощами; ледь досягнутий мінімум.
Пов’язаний з кальцієтермією — методом одержання металів (наприклад, урану, торію, цирконію) шляхом відновлення їхніх оксидів металічним кальцієм при високій температурі.
Який містить у своєму складі кальцій, має його в собі.
1. (у медицині) Процес завершення курсу лікування, призначеного лікарем, особливо прийому антибіотиків, навіть після зникнення симптомів захворювання, для повного знищення збудника та запобігання рецидивам чи ускладнень.
2. (переносно) Доведення до кінця, повне завершення якоїсь розпочатої справи, процесу або обов’язку.
1. Який стосується хімічного елемента кальцію, містить його або складається з нього.
2. Який містить сполуки кальцію, призначений для поповнення його в організмі (про ліки, харчові добавки тощо).
1. Властивість того, що є досконалим; найвища міра якості, повноти, бездоганності або ідеальності.
2. Філософський та релігійний термін, що означає абсолютну повноту, цілісність і відсутність будь-яких недоліків; ідеал, до якого прагне буття або пізнання.
3. У певних контекстах — вищий ступінь розвитку, майстерності або вміння в якійсь галузі діяльності.
1. (хімія) Який стосується органічних сполук кальцію або містить їх; властивий таким сполукам.
2. (техн.) Який виготовлений з використанням органічних сполук кальцію, наприклад, як стабілізатор, каталізатор тощо.