Словник Української Мови
1. Прилад для вимірювання твердості матеріалів (переважно полімерів, гуми, пластмас) методом вдавлювання в них каліброваного наконечника (індентора); твердомір.
2. У техніці — одиниця вимірювання твердості за шкалою, що використовується в таких приладах (наприклад, за Шором).
Карбонілюватися — у хімії: вступати в реакцію карбонілювання, тобто приєднувати карбонільну групу (СО) до молекули органічної сполуки.
1. (геол.) Гірська порода, різновид діабазу, що складається переважно з авгіту та плагіоклазу, з домішками кварцу, біотиту, рогової обманки; використовується як будівельний та облицювальний камінь.
2. (мед., заст.) Запальне потовщення та індурація (затвердіння) шкіри, що виникає внаслідок хронічного набряку лімфи; характерний симптом при деяких філяріозах та інших захворюваннях лімфатичної системи.
1. У хімії: вводити карбонільну групу (-СО) до складу органічної сполуки в процесі реакції карбонілювання.
2. У металургії: насичувати поверхню металу (зазвичай сталі) вуглецем та киснем (моноксидом вуглецю) при високій температурі для підвищення її твердості та зносостійкості.
1. Хімічний процес, реакція введення карбонільної групи (>C=O) в органічну молекулу, часто з використанням чадного газу (CO); оксигрупа.
2. У промисловості: важливий метод синтезу, зокрема отримання альдегідів з олефінів, спиртів та інших сполук (наприклад, процес Оксо).
Філософсько-соціологічне вчення німецького мислителя Євгена Дюрінга (1833–1921), що поєднувало матеріалізм, позитивізм та утопічний соціалізм, яке було різко критиковане Фрідріхом Енгельсом у праці «Анти-Дюрінг».
У переносному значенні — догматичне, сектантське вчення або система поглядів, що претендують на науковість та всеосяжність, але насправді є поверхневим еклектичним змішанням різних ідей.
1. (у хімії) такий, що містить карбонільну групу (C=O) або стосується її.
2. (у хімії) пов’язаний із карбонілюванням — процесом введення карбонільної групи в молекулу органічної сполуки.
1. Мінералогічний термін: щільна, кам’яниста різновидність вугілля, що має високий ступінь вуглефікації, блискучу поверхню і при розколюванні дає рівний, раковистий злам; найтвердіша і найтовстопластованіша разновидність кам’яного вугілля.
2. Власна назва: місто в Німеччині, у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія.
Карбонілціанід — хімічна сполука, що містить одночасно карбонільну (-C=O) та ціанідну (-C≡N) функціональні групи, або їх похідні, в одній молекулі.
Карбонілціанід — загальна назва класу органічних сполук, які є ключовими проміжними продуктами в синтезі гетероциклічних сполук, зокрема піримідинових основ.
Дюрбе — кримськотатарська назва мавзолею, гробниці, що має характерну купольну споруду; архітектурна пам’ятка кримськотатарської та османської культури, поширена в Криму.
Дюрбе — власна назва конкретних історичних мавзолеїв у Криму (наприклад, Дюрбе Хаджи-Гірея в Бахчисараї, Дюрбе Мехмеда II Ґерая в Євпаторії).