Словник Української Мови
Буква
1. Властивість того, що є досконалим; найвища міра якості, повноти, бездоганності або ідеальності.
2. Філософський та релігійний термін, що означає абсолютну повноту, цілісність і відсутність будь-яких недоліків; ідеал, до якого прагне буття або пізнання.
3. У певних контекстах — вищий ступінь розвитку, майстерності або вміння в якійсь галузі діяльності.
Приклад 1:
64); «Моральна досконалість, навіть покарана, лишається досконалістю». Факти переслідування перекладачів Біблії як забороненої революційної книги («люди, які насмілюються читати Новий завіт своїми очима, — єретики»).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Наприклад, Ґастон Дежавю, сама Дотепність, у комічній манері зображував почергово то Вовка, то Червону Шапочку, то Досконалість або Хтивість, то раптом Синю Бороду, що виглядає собі наступну жертву. ПЕРВЕР31Я 138 визволення з володінь пана Ph, цього Вовка.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Чинниками успіху у сфері ”сталевої” дистрибуції в світі виступають розмір бізнесу, операційна досконалість і врахування диференціації ринку. Завоювавши першість в Німеччині, Stinnes Interfer нині думає про лідерство в Європі, при цьому л огістичні рішення розглядаються , як істотний чинник досягнення успіху.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”