Словник Української Мови
Буква
1. (у східних народів) пристрій для куріння, що складається з ємності для води, трубки та мундштука, через який дим фільтрується та охолоджується перед вдиханням; водяна люлька.
2. (рідко) власна назва географічних об’єктів (наприклад, річки) або прізвище.
Приклад 1:
Петро сів перед своїм баштаном на ослінчика, що підклав йому під кунтуша Одноносий, курнув іще із кальяна, витягнув шаблю та зайнявся краянням динь на скибки. Про Куріпочку він забув.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”