1. (у медицині) стан, що характеризується зниженням або відсутністю тонусу (нормального напруження) гладеньких або поперечно-смугастих м’язів, м’язових стінок внутрішніх органів або судин.

2. (переносно, книжн.) в’ялість, безсилля, апатичність; стан, що позбавлений енергії, життєвої сили, напруженості.

1. (медич.) Патологічний стан, що характеризується значним ослабленням або повною втратою тонусу (пружного напруження) тканин, зокрема м’язів або судин.

2. (перен., рідко) Втрата життєвої енергії, бадьорості, інтересу до чого-небудь; апатія, млявість.

1. (у медицині) Спадкова схильність організму до надмірної продукції імуноглобуліну E (IgE) у відповідь на вплив звичайних речовин з навколишнього середовища (алергенів), що призводить до розвитку алергічних захворювань, таких як атопічний дерматит, алергічний риніт, бронхіальна астма.

2. (у біології, рідше) Відхилення від норми, аномалія розташування або будови органу чи тканини.

1. Вища посадова особа в системі юстиції деяких країн (зокрема США, Великобританії, Канади), яка очолює державне обвинувачення, представляє інтереси держави в суді та є головним юридичним радником уряду.

2. У Великій Британії та низці країн Співдружності — міністр юстиції та генеральний прокурор, який одночасно очолює відповідне відомство (Attorney General’s Office) і є членом уряду.

3. У США — головний юридичний службовець штату, який обирається населенням або призначається губернатором і виконує функції головного правового радника та представника інтересів штату в судових справах.

1. (мед.) Застаріла назва хінінофену — синтетичного лікарського препарату, який раніше застосовували при подагрі та інших захворюваннях суглобів для зменшення болю та запалення.

2. (хім.) Торгова назва деяких похідних хіноліну, що використовувалися в медицині як анальгетики та антипіретики.

Атразин — хімічна сполука, триазиновий гербіцид, що використовується для боротьби з бур’янами, переважно на посівах кукурудзи, цукрової тростини та інших культур.

1. У фізиці та математиці — множина точок у фазовому просторі динамічної системи, до якої з часом прагне траєкторія системи з широкого набору початкових умов; характеризує стан, до якого система еволюціонує з часом.

2. У теорії хаосу — специфічна геометрична структура (часто фрактальна), що описує довгострокову поведінку динамічної системи за умов хаотичної динаміки (наприклад, дивний атрактор).

3. У переносному значенні — об’єкт, явище або ідея, що привертає до себе значну увагу, концентрує навколо себе активність або ресурси.