• знакогенераторний

    Стосується знакогенератора — спеціалізованого пристрою або програмного модуля, призначеного для формування та відображення символів (знаків) на екрані дисплея.

  • знакогенератор

    Спеціалізований пристрій або програмний модуль, призначений для формування та відображення на екрані монітора символів (знаків) алфавіту, цифр та спеціальних символів на основі вхідних кодів.

    Програмний алгоритм або апаратна схема в комп’ютерній системі, що відповідає за перетворення кодів символів (наприклад, ASCII або Unicode) у відповідні растрові зображення або векторні контури для їх подальшого виведення на дисплей або принтер.

  • знаковість

    1. Властивість бути знаком, символічне значення, яке несе об’єкт, явище чи подія, виступаючи ознакою, вказівкою на щось інше або репрезентуючи певний сенс.

    2. У мистецтві, літературі та семіотиці — насиченість твору, образу чи тексту знаками-символами, що потребують інтерпретації та мають глибинний, часто універсальний сенс.

    3. Важливість, винятковість, подія чи явище, що стає віхою, символом певної епохи чи процесу.

  • знаковий

    1. Який має відношення до знака, пов’язаний із знаками (символами, умовними позначеннями).

    2. Такий, що має важливе символічне, показове або визначальне значення; символічний, показовий, доленосний.

    3. (У лінгвістиці) Пов’язаний із природою мовного знака; що належить до знакової системи мови.

  • знаковизначеність

    1. У семіотиці та лінгвістиці — властивість знака (символу, слова, жесту тощо) мати чітко встановлений, закріплений у мовній чи культурній практиці зв’язок між його формою (означувачем) і значенням (означуваним), що дозволяє йому стабільно виконувати функцію представлення, вказівки чи повідомлення.

    2. У мистецтві та культурології — характеристика твору, образу чи явища, що містить у собі чітко виражені, зрозумілі для сприйняття символічні елементи або коди, які несуть певне, часто узагальнене, значення.

  • знаковизначений

    1. Який має визначений, чітко встановлений знак, символ або позначку; такий, що ідентифікується за певним знаком.

    2. У лінгвістиці та семіотиці: такий, що набув стійкого, закріпленого в культурі чи мовній традиції значення; що є носієм певного символічного сенсу.

  • знак

    1. Предмет, явище, дія тощо, що вказує на щось, свідчить про щось або є ознакою чогось.

    2. Умовне позначення, символ, знакок, який використовується для передачі інформації (наприклад, дорожній знак, математичний знак).

    3. Рух, жест, міміка, якими подають сигнал, повідомляють про щось, вказують на щось.

    4. Відмітка, помітка, зроблена на чомусь для пам’яті, розпізнавання тощо.

    5. Явище, подія, що розглядається як ознака, попередження або прояв чогось (часто у стійких словосполученнях, наприклад: знак долі, поганий знак).

    6. У мовознавстві: мовна одиниця (слово, морфема тощо), що розглядається як єдність плану змісту (означуваного) та плану вираження (означувача).

    7. У семіотиці: матеріально виражений замінник, представник іншого предмета, властивості чи відношення, що використовується для накопичення, зберігання та передачі інформації.

  • знайтися

    1. З’явитися, опинитися десь, стати доступним для використання або знаходження (про предмет, явище, можливість тощо).

    2. Опинитися в певному місці, стані або ситуації; виявитися десь.

    3. (у безособовому вживанні) Виявитися, знайтись (про наявність чогось, когось).

    4. (розм.) Опам’ятатися, прийти до тями, зібратися з думками, знайти вихід із скрутного становища.

    5. (заст.) Знайти собі притулок, пристановище; влаштуватися десь.

  • знайти

    1. В результаті пошуків, досліджень або випадково виявити, відшукати когось або щось, що було втрачене, заховане або невідоме.

    2. Отримати, придбати, здобути щось в результаті праці, зусиль або обставин.

    3. Прийти до певного висновку, думки, рішення шляхом роздумів, аналізу; усвідомити, зрозуміти.

    4. Зустрітися з кимось, натрапити на когось або щось.

    5. Визначити, встановити величину, значення чогось шляхом обчислень або вимірювань.

    6. Отримати можливість, спосіб для здійснення чогось (часу, засобів, підтримки тощо).

  • знайомісінько

    1. Дуже знайомо, до дрібниць відомо, у всіх деталях знайомо.

    2. (Уживається як присудок) Про щось дуже добре відоме, таке, що не викликає ніяких сумнівів або здивування.