Значення
- (Філософія) –
Предмет, явище, дія тощо, що вказує на щось, свідчить про щось або є ознакою чогось.
- (Лінгвістика) –
Умовне позначення, символ, знакок, який використовується для передачі інформації (наприклад, дорожній знак, математичний знак).
- (Лінгвістика) –
Рух, жест, міміка, якими подають сигнал, повідомляють про щось, вказують на щось.
- (Загальне) –
Відмітка, помітка, зроблена на чомусь для пам’яті, розпізнавання тощо.
- (Лінгвістика) –
Явище, подія, що розглядається як ознака, попередження або прояв чогось (часто у стійких словосполученнях, наприклад: знак долі, поганий знак).
- (Лінгвістика) –
У мовознавстві: мовна одиниця (слово, морфема тощо), що розглядається як єдність плану змісту (означуваного) та плану вираження (означувача).
- (Лінгвістика) –
У семіотиці: матеріально виражений замінник, представник іншого предмета, властивості чи відношення, що використовується для накопичення, зберігання та передачі інформації.
Правопис та відмінювання
н. знак, р. знака, д. знакові, з. знак, о. знаком, м. знакові, к. знаку