1. Втрачати гостроту, ставати тупим (про ріжучі або колючі предмети).
2. Перен. Втрачати колишню гостроту, інтенсивність, виразність (про відчуття, розумові здібності тощо).
3. Розм. Ставати менш кмітливим, сприйнятливим; дуріти.
-
затупляти
1. Робити тупим, позбавляти гостроти (про ріжучі або колючі предмети).
2. Переносно: послаблювати, зменшувати інтенсивність, гостроту (відчуттів, почуттів, розумових здібностей).
-
затуплюватися
1. Втрачати гостроту, ставати тупим (про ріжучі або колючі предмети).
2. Перен. Втрачати колишню гостроту, інтенсивність, яскравість (про відчуття, розумові здібності тощо).
3. Розм. Ставати менш кмітливим, спритним; діяти або мислити повільніше, гірше.
-
затуплювати
1. Робити тупим, негострим, позбавляти гостроти (про ріжучі або колючі предмети).
2. Послаблювати, зменшувати інтенсивність, виразність, чіткість (про почуття, розумові здібності, увагу тощо).
3. Техн. Обробляючи метал, зрізати або закруглювати край, грань, ріжучий край предмета.
-
затуплення
1. Дія за значенням дієслова “затупити” — процес втрати гостроти, різкості або здатності ефективно діяти.
2. Стан, коли щось (наприклад, лезо, інструмент, розумова діяльність) стало менш гострим, точним або ефективним; притуплення.
3. (у техніці, геометрії) Частина поверхні або кромки предмета, спеціально зроблена негострою; невеликий плоский зріз або скос на гострому краї.
-
затуплений
1. Який має тупий кінець або лезо; негострий, притуплений.
2. (перен., розм.) Про людину: який повільно мислить, нетямущий, обмежений.
-
затупитися
1. Втратити гостроту, стати тупим (про ріжучі предмети, інструменти).
2. Перен. Втратити колишню гостроту, інтенсивність, виразність (про відчуття, розумові здібності тощо).
3. Розм. Затриматися, спізнитися десь, провести десь час, забувши про інші справи або не помічаючи часу.
4. Розм. Впасти в нерішучість, збентежитися, розгубитися, не знаючи, що робити або відповісти.
-
затупити
1. Зробити тупим, негострим (про ріжучі предмети або інструменти).
2. Перен. Послабити, зменшити інтенсивність, гостроту (відчуття, якості, явища).
3. Розм. Втратити кмітливість, здатність швидко мислити або реагувати; зробитися менш уважним, спритним.
4. Сленг. Поводитися нерішуче, вагатися; допустити промах, помилку через неуважність або неспритність.
-
затупатися
1. (розм.) Втрачати кмітливість, гостроту розуму; ставати менш спритним, тямущим у чомусь.
2. (перен., розм.) Втрачати оригінальність, виразність, ставати менш яскравим або цікавим (про почуття, талант тощо).
3. (перен., розм.) Ставати менш ефективним, продуктивним; втрачати попередню силу або інтенсивність (про процеси, явища).
-
затупати
1. Почати тупати, залунати тупотом; застукати, загуркотіти від ударів ногами або чимось важким.
2. Розм. Почати робити щось незграбно, повільно або без особливого розуміння; зайнятися невмілою, малоефективною роботою.
3. Розм., перен. Втратити кмітливість, гостроту розуму; притупитися, задубіти (про розум, увагу тощо).