1. Який має тупий кінець або лезо; негострий, притуплений.
2. (перен., розм.) Про людину: який повільно мислить, нетямущий, обмежений.
затуплений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— це затуплений меч… тріщини у дзеркалі — весна чи осінь? голос: знову занадто рано бо знову занадто пізно… той хто приносить дари забирає радість — наповнене швидко порожніє… 298 я спам’ятався — наче побачив щось і нагнувся… — що ти знайшов?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |