Словник Української Мови
1. Який стосується капітулянтів, властивий їм; що виражає капітулянтство, принижену покірність, зречення від боротьби.
2. Який виражає готовність до капітуляції, здачі позицій, поступок; примирливий, поступливий (переважно у політичній, ідеологічній боротьбі).
Медичний метод візуального огляду внутрішньої поверхні дванадцятипалої кишки за допомогою спеціального ендоскопічного приладу — дуоденоскопа, який вводиться через рот, стравохід і шлунок.
1. Позиція або поведінка капітулянта; примирення з ворогом, зрада інтересів своєї справи, відмова від боротьби або опору через невіру в перемогу, через страх тощо.
2. У політичному контексті — тенденція до поступок, відмова від принципових позицій у боротьбі заради досягнення компромісу або власної вигоди.
Метод дослідження рухової функції дванадцятипалої кишки, що полягає у безперервній реєстрації тиску в її порожнині за допомогою спеціального зонда.
Особа, яка виступає за капітуляцію, за припинення боротьби (особливо у військовій, політичній чи ідеологічній сферах), проявляє поразницькі настрої.
Той, хто відмовляється від захисту своїх переконань, принципів або інтересів під тиском обставин, опонента; прихильник компромісів, що ведуть до поступок у найважливіших питаннях.
Хірургічна операція, що полягає у створенні штучного з’єднання (анастомозу) між дванадцятипалою кишкою та тонкою кишкою.
1. (рідко) Здаватися, капітулювати перед кимось або чимось; визнавати свою поразку.
2. (заст.) Вступати в капітул (об’єднання, братство), приймати статус капітулянта.
1. Здатися на милість переможця, припинити бойові дії або опір на умовах, встановлених противником (переважно у військовій справі).
2. Перен. Відмовитися від подальшої боротьби, опору, визнати свою поразку в чомусь (у суперечці, дискусії тощо).
Хірургічна операція, що полягає у повному або частковому видаленні дванадцятипалої кишки.
1. Дія за значенням дієслова “капітулювати”; офіційна здача збройних сил держави, міста, фортеці або іншого об’єкта противнику, що припиняє військовий опір на умовах переможця.
2. Переносно: відмова від подальшої боротьби, опору, своїх принципів або переконань під тиском обставин; поступка.