Словник Української Мови
1. (про тварин, особливо самців під час шлюбного періоду) Вступати у бійку, сутичку, нападати одне на одного зістрибуванням або зіскакуванням.
2. (переносно, розмовне) Вступати у гостру суперечку, сварку, конфліктувати, накидатися одне на одного з докорами або образами.
1. Стрибати з чогось униз, зіскакувати з висоти.
2. Різко змінювати напрям руху, з’їжджаючи або збігаючи з чогось (наприклад, з дороги, з колії).
3. Перен., розм. Швидко та різко змінювати тему розмови, перескакувати з одного питання на інше.
1. Дія за значенням дієслова “зскакувати” — різке, швидке переміщення зверху вниз стрибком або спішування (з коня, воза, висоти тощо).
2. У техніці, фізиці — раптова зміна режиму, стану або параметрів системи, що відбувається стрибкоподібно, наприклад, зскакування напруги, зскакування покажчика приладу.
1. Втрачати вологу, вологий стан, ставати сухим; висихати.
2. Зменшуватися в об’ємі, товщині або вазі внаслідок втрати вологи; стягуватися, зморщуватися.
3. Про рану: загоюватися, покриватися кірою, рубцюватися.
1. Втрачати вологу, ставати сухим; висихати (про ґрунт, рослини тощо).
2. Зменшуватися в об’ємі, товщині або висоті внаслідок втрати вологи; усаджуватися, сідати (про деревину, будівельні матеріали, ґрунт).
3. Розм. Ставати худим, виснаженим; сохнути (про людину, частини тіла).
1. (дія за значенням дієслова зсихати) Процес втрати вологи, зволоження; висихання, пересихання.
2. (стан) Результат такої дії; стан, коли щось повністю втратило вологу, стало сухим.
3. (переносне значення, розм.) Втрата сили, енергії, живого інтересу; в’янення, згасання.
1. (розм., груб.) Втрачати мужність, рішучість; боятися, лякатися, злякатися чогось.
2. (розм., груб.) Дуже стурбуватися, хвилюватися через щось, нервувати.
1. (розм., груб.) Втрачати мужність, рішучість; боятися, лякатися, відступати перед труднощами або небезпекою.
2. (вульг.) Стискатися, скорочуватися (про органи тіла, переважно статеві).
1. (мед.) Патологічний процес, при якому тканини організму втрачають життєздатність і відмирають, зазвичай внаслідок порушення кровопостачання або дії зовнішніх руйнівних факторів; некроз.
2. (перен.) Моральний або духовний занепад, деградація, втрата життєвих сил.
Процес переміщення сипких матеріалів (зерна, цукру, піску тощо) за допомогою сипучості, зазвичай шляхом пересипання з однієї ємності в іншу або по похилій поверхні.
Технологічна операція в сільському господарстві, харчовій або переробній промисловості, що полягає в скиданні, переміщенні або завантаженні сипкої продукції (наприклад, зсипування зерна в елеваторі).
У переносному значенні — масове, поточне переміщення людей або предметів у певному напрямку.