Словник Української Мови
1. Рухатися, переміщатися зі свого місця, зміщуючи положення; ковзати вбік або вниз.
2. Поступово рухатися, осідати (про ґрунт, пласт землі, сніговий покрив тощо).
3. Перен. Відступати від чогось, змінювати свою позицію, погляди або поведінку.
4. Розм. Повільно йти, відходити; також залишати якесь місце, помешкання.
1. Рухати щось у бік, переміщати з одного місця на інше, зазвичай не відриваючи повністю від поверхні або з невеликим зусиллям.
2. Зміщувати, порушуючи початкове положення або стан; спричиняти зміщення.
3. Перен. Змінювати строк, плановий порядок чогось на пізніший (про час, подію, термін).
4. У геології — рухатися, переміщатися масивом (про шари гірських порід, ґрунту тощо).
1. Дія за значенням дієслова “зсувати” — переміщення чого-небудь з одного місця на інше, зазвичай на невелику відстань, або зміна положення.
2. (У геології) Масоване зміщення гірських порід, ґрунту або снігу вниз по схилу під дією сили тяжіння; обвал, осип, сходження лавини.
3. (У техніці, геометрії) Паралельне переміщення фігури, деталі або її частини без обертання.
4. (Переносно) Поступова, малопомітна зміна чого-небудь (поглядів, акцентів, політичного курсу тощо).
1. Який зсунувся або був зсунутий з початкового місця; переміщений, зрушений.
2. У геології: що утворився внаслідок зсуву (масового переміщення гірських пород уздовж схилу).
3. У техніці: такий, у якого зміщено фазу (наприклад, про електричний струм).
1. Який стосується зсуву, призначений для зсування або зсуву чогось.
2. У геології та ґрунтознавстві: такий, що пов’язаний із зсувом (масовим переміщенням гірських порід або ґрунту схилом під дією сили тяжіння).
3. У техніці: такий, що забезпечує можливість зсуву, ковзання або переміщення однієї деталі відносно іншої.
1. Геологічне явище, при якому маси гірських порід зсуваються вниз схилом під дією сили тяжіння, часто внаслідок підмивання водою, землетрусу або інших факторів.
2. Зміна положення чого-небудь, переміщення в просторі; зміщення.
3. Переносно — суттєва зміна, різкий перехід у стані, розвитку, поглядах тощо.
4. У техніці — зміна форми або розмірів деталі, конструкції під впливом механічних навантажень (деформація).
5. У лінгвістиці — історична зміна в мові, що стосується звуків, форм, значень слів.
1. (у геології) Різке зниження, спад рельєфу; уступ, схил, скелястий обрив.
2. (у техніці, будівництві) Конструктивний елемент у вигляді виступу або уступу на вертикальній поверхні (стіні, колоні тощо); також виступ сходової сходини.
3. (переносно) Різка, негативна зміна в стані, розвитку чогось; спад, погіршення, регрес.
1. Поступитися своїм місцем, відійти, дати простір комусь іншому.
2. Відмовитися від чогось на чиюсь користь, поступитися своїми правами, перевагами або майном.
3. Розступитися, розійтися в різні боки, звільнивши прохід або простір (зазвичай про групу людей).
4. (у спеціальному вживанні) Зменшитися в обсязі, в’язнути, осідати (про матеріали, ґрунт тощо).
1. Зробити крок або кілька кроків убік, відсунутися, відійти, щоб звільнити місце або дати дорогу.
2. Поступитися чимось, відмовитися на чиюсь користь; передати свої права, повноваження або майно іншому.
3. Розм’якшившись від тепла, втратити міцність, щільну структуру; розтанути (про сніг, лід тощо).
4. Заст. Зійти, спуститися з якогось місця або висоти.
1. Відступати, відходити назад, звільняючи місце; поступатися комусь чимось.
2. Розступатися, розступатись (про натовп, тісну групу людей або предметів).
3. Зменшуватися в обсязі, стискатися (наприклад, про ґрунт, матеріал).
4. (переносно) Поступатися, відмовлятися від чогось на чиюсь користь.