Словник Української Мови
1. (перехідне) Збирати, накопичувати щось у значній кількості, зазвичай поступово або з різних джерел; нагромаджувати.
2. (неперехідне) Поступатися, віддавати своє місце, права або перевагу комусь, чомусь іншому; відступати.
3. (перехідне, діал.) Знімати, скидати (наприклад, взуття з ніг).
1. (геол.) Процес руйнування та зсування гірських пород, ґрунту або снігу вниз по схилу під дією сили тяжіння; обвал, осип.
2. (перен.) Різке погіршення, занепад, деградація (наприклад, моральне зступання).
3. (заст.) Дія за значенням дієслова «зступати(ся)»; відступ, відхід, поступка.
1. (геол.) Крутий, стрімкий схил гори, пагорба або берега річки, утворений виходами на поверхню твердих гірських порід; скеля, урвище.
2. (заст.) Початок, вступ до чого-небудь; перша частина, розділ літературного, музичного твору тощо.
3. (діал.) Сходинка, щабель; підйом, сходовий марш.
1. (Про людину) Який перебуває у стані сильного нервового збудження, напруги, тривоги; схвильований, збентежений.
2. (Про обстановку, ситуацію) Напружений, загострений, що викликає хвилювання.
1. (техн.) З’єднуватися, щільно прилягаючи одна до одної, про деталі, що мають паз і гребінь (шпунт і паз), за допомогою спеціального виступу (шпунта) на одній із них та відповідного заглиблення (паза) на іншій.
2. (перен., розм.) Тісно згуртуватися, об’єднатися для спільної дії або взаємодопомоги; щільно притулитися один до одного.
1. Зрізати тонкий шар чогось, згладжуючи поверхню (зазвичай про дерево, метал тощо).
2. (перен.) Поступово зменшувати, послаблювати, позбавлятися чогось (наприклад, зстругувати напругу).
1. Дія за значенням дієслова “зстругувати” — видалення тонкого шару поверхні матеріалу (дерева, металу тощо) за допомогою ріжучого інструменту (стругаля, фрези, різця).
2. Результат такої дії — знятий, зіструганий шар матеріалу, стружка.
1. (розм.) Зібратися, зійтися в одному місці, часто неохоче або під тиском обставин; згуртуватися для спільної дії.
2. (перен.) Стати більш згуртованим, єдним, подолавши внутрішні розбіжності.
1. Зняти струганням, обстругавши поверхню; зробити тоншим або гладкішим за допомогою струга, ножа тощо.
2. (перен., розм.) Швидко написати, створити (текст, твір), часто без належної ретельної опрацювання.
3. (перен., розм.) Різко сказати, висловити докір а образу.
1. (про деревину, метал тощо) Такий, з якого знято тонкий шар поверхні за допомогою ріжучого інструмента (струга, рубанка, фрези); оброблений струганням.
2. (переносно, розм.) Дуже худий, змучений, зі зрізаними, гострими рисами обличчя.