Словник Української Мови
1. Обрізати, зрізати щось гострим інструментом (найчастіше ножицями), повністю або частково позбавляючи довжини, зовнішнього покриву; стригти.
2. У тваринництві: зрізувати шерсть, вовну з тварин (овець, верблюдів тощо) за допомогою спеціальних ножиць або машинки.
3. Перен. Різко зменшувати, скорочувати, позбавляти чогось у значній мірі (наприклад, зстригати ціни, зстригати терміни).
1. (про кількох або багатьох) Стрибком спускатися з чогось, зіскакувати з чогось одночасно або один за одним.
2. (переносно, розмовне) Швидко й одночасно залишати якесь приміщення, місце, транспорт тощо.
1. Стрибком спускатися з чогось, зіскакувати з висоти.
2. Різким рухом зіскакувати з транспортного засобу (коня, воза, велосипеда тощо).
3. Перен., розм. Швидко та різко зменшуватися, падати (про рівень, показники, ціни).
1. Дія за значенням дієслова “зстрибувати” — різкий, швидкий рух угору або вниз зістрибуванням з чогось; стрибок з певної висоти або з рухомого об’єкта.
2. (у техніці, фізиці) Раптова, стрибкоподібна зміна стану, параметра або положення системи, наприклад, зміна частоти обертання, напруги тощо.
Дієслово, яке вживається переважно в західних регіонах України як синонім до літературного «зчепитися», «сцепитися», «сперечатися», «посваритися» (наприклад, через конфлікт інтересів, суперечку).
У значенні фізично вступити в бійку, «зчепитися» один з одним (про двох або більше осіб).
1. Різко відштовхнувшись, переміститися вниз з певної висоти, здійснити стрибок униз.
2. Швидко зійти, зіскочити з чогось (наприклад, з коня, воза, сходинки).
3. Переносно: різко зменшитися, спасти (про рівень, показники тощо).
1. Сполучатися, з’єднуватися кінцями або краями, утворюючи єдине ціле (про предмети, конструкції тощо).
2. Прилягати, межувати одна з одною (про суміжні ділянки, території).
3. Утворювати логічний або часовий зв’язок, узгоджуватися (про події, явища, частини тексту).
1. З’єднати, сполучити між собою кінці або краї чогось, утворивши єдине ціле.
2. У техніці: з’єднати окремі частини, вузли або секції конструкції, механізму, комунікації тощо.
3. Переносно: узгодити, поєднати ідеї, плани, події або періоди часу, щоб вони становили логічну послідовність або гармонійне ціле.
1. Техн. Такий, що утворений шляхом з’єднання, сполучення окремих частин або елементів у єдину конструкцію (наприклад, про збірні залізобетонні вироби).
2. Техн. Такий, що має стик, місце з’єднання суміжних частин або елементів.
1. Втратити новизну, актуальність або придатність через тривалий час; стати застарілим (про речі, явища, знання тощо).
2. Стати немодним, вийти з ужитку (про одяг, звичаї, вислови тощо).
3. Дійти похилого віку, стати старим (про людину, тварину).