Словник Української Мови
1. Втратити новизну, актуальність або придатність через тривалий час, застаріти (про предмети, технології, знання тощо).
2. Стати старим, похилого віку, дійти до старості (про людину).
3. Втратити свій первісний вигляд, свіжість, змінитися від часу (про матеріали, фарби, споруди тощо).
З давніх часів, від найдавніших часів; здавна, здавна-давен.
1. (діал.) Стати старим, постаріти; втратити молодість, свіжість.
2. (перен., діал.) Застаріти, вийти з ужитку; зробитися неактуальним.
1. (діал.) Стати старим, постаріти; втратити молодість, свіжість.
2. (перен., діал.) Застаріти, втратити актуальність; зробитися старомодним.
1. Який втратив актуальність, новизну або практичну цінність через появу чогось сучаснішого; застарілий.
2. Який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним нормам або вимогам (про мовні засоби, терміни тощо).
3. Який має ознаки старіння, похилого віку; постарілий, старезний.
1. (про співаків, хор) Досягти гармонійного, злагодженого співу шляхом спільних репетицій; набути єдності в виконанні.
2. (перен., розм.) Домогтися взаєморозуміння, знайти спільну мову в колективній діяльності; злагодитися.
1. (про співаків, хор) Досягти гармонійного, злагодженого виконання музичного твору шляхом спільних репетицій; навчитися співати разом, у єдності.
2. (перен., розм.) Знайти спільну мову, досягти взаєморозуміння та злагоди в спільній діяльності або стосунках.
1. (Про голос) Який став менш звучним, втратив свіжість і силу від тривалого співу або говоріння.
2. (Перен., розм.) Який втратив новизну, оригінальність, став банальним від надмірного вживання або повторення (про слова, фрази, теми тощо).
1. Знизу, з нижньої частини, сторони чогось; з-під чогось.
2. З боку, з напрямку від нижньої частини чогось; знизу.
Втратити вологу, звільнитися від вологи, стати сухим (про предмети, речовини).
Зменшитися в об’ємі, ущільнитися внаслідок втрати вологи; зморщитися (про органічні об’єкти).
Перен. стати виснаженим, змарнілим, втратити життєві сили (про людину, частини тіла).