Словник Української Мови
1. Який був скручений, скручений у мотузку, шнур тощо (про волокна, нитки, пряжу).
2. Який був з’єднаний, зв’язаний шляхом скручування (про кілька ниток, пасма тощо).
3. Перен. Щільний, міцно складений, згуртований; стрункий (про людину або групу людей).
Зсудомлений — прикметник, утворений від власної назви «Судома» (назва гори та історичної місцевості на Псковщині, пов’язаної з походженням роду Мстиславських). Вживається стосовно представників цього князівського роду або пов’язаного з ними.
1. (діал.) Зібратися з силами, набратися сміливості для якоїсь дії; подолати внутрішній опір, вагання.
2. (діал., рідк.) Скупчитися, зібратися докупи (переважно про людей).
1. (діал.) Приготувати, пристосувати щось для певної мети, зробити придатним до вжитку.
2. (діал.) Обладнати, влаштувати простір або житло для проживання, зробити затишним і зручним.
1. Властивість території, геологічної формації або схилу бути схильними до утворення зсувів (мас ґрунту, гірських порід), що становить загрозу для життя людей, господарських об’єктів та навколишнього середовища.
2. Стан, рівень загрози виникнення зсувних процесів на певній ділянці місцевості, що визначається комплексом геологічних, гідрологічних та антропогенних факторів.
3. У технічній термінології — оцінена ймовірність (ризик) зсувоутворення, що є ключовим критерієм при інженерно-геологічних дослідженнях, плануванні будівництва та розробці протиерозійних заходів.
1. Такий, що характеризується високою ймовірністю виникнення зсуву ґрунту, схильний до утворення зсувів; небезпечний у зв’язку з загрозою зсувів.
2. Розташований або призначений для будівництва на ділянці, де існує загроза зсуву ґрунту (про територію, ділянку, схил тощо).
1. Який має властивість зсуватися або призначений для зсуву.
2. У геології: такий, що пов’язаний із зсувом (масовим переміщенням гірських пород).
3. У техніці: такий, що забезпечує ковзання або переміщення однієї деталі відносно іншої (наприклад, про механізм).
4. У мовознавстві: такий, що стосується зміни місця звука в слові (наприклад, про асиміляцію).
1. Який зсуває, зміщує щось з одного місця на інше або змінює положення.
2. (у техніці, геології) Пов’язаний з явищем зсуву, що його викликає або характеризується ним (наприклад, про зсувні деформації, зсувні сили).
1. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для переміщення (зсування) чого-небудь у певному напрямку; частина різних машин, що виконує таку функцію.
2. (геол.) Той, хто вивчає або фіксує зсуви (зміщення мас гірських пород); фахівець із дослідження зсувних явищ.
3. (розм.) Той, хто щось зсуває, пересуває з місця.