Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова зсунути — переміщення чогось з одного місця на інше, часто зі зміною положення або орієнтації.
2. (У геології) Тектонічне порушення, зміщення гірських порід уздовж розлому, що призводить до утворення зсувів.
3. (У лінгвістиці) Зміна артикуляції звука, при якій органи мовлення займають положення, проміжне між двома сусідніми звуками; одна з форм фонетичної асиміляції.
1. (Про предмети, поверхні) Такий, що змістився зі свого звичайного або початкового місця, зрушений убік або вниз.
2. (У геології, про шари гірських порід) Такий, що зазнав тектонічного зміщення вздовж розлому, порушений скидом.
3. (Перен., про риси обличчя, частини тіла) Нерозвинений, неправильно розташований, що створює враження деформації або асиметрії.
1. Збиратися докупи, з’єднуватися в одне ціле (про нитки, волосся тощо).
2. Скупчуватися, зосереджуватися в одному місці (про людей, тварин).
3. Стискатися, зменшуватися в об’ємі, ставати щільнішим (наприклад, про ґрунт).
1. З’єднувати, скріплювати сукуванням (скручуванням ниток, волокон тощо).
2. Перен. Щільно з’єднувати, об’єднувати в єдине ціле.
1. Дія за значенням дієслова “зсукувати” — з’єднання, скручування або змотування кількох ниток, волокон чи пасів у одну міцну цілісну структуру.
2. У техніці та промисловості — процес створення каната, троса, мотузки шляхом скручування разом окремих прядей.
3. Переносно — щільне об’єднання, консолідація різних елементів (наприклад, сил, груп, явищ) у єдине ціле.
Жінка, яка займається зсукуванням — скручуванням ниток, пряжі або волокон при виготовленні мотузок, шпагатів тощо.
1. Той, хто займається зсукуванням — скручуванням, звиванням чогось у жмут, косу або подібну форму.
2. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для скручування, зсукування волокон, ниток, дротів тощо у єдину міцну структуру.
1. (техн.) Призначений для зсукування — з’єднання деталей шляхом їх зсування та фіксації, що забезпечує міцне стикове з’єднання без додаткових кріпильних елементів (наприклад, про з’єднувальні муфти труб).
2. (геол.) Пов’язаний із зсукуванням — горизонтальним зміщенням блоків гірських порід уздовж розлому; що викликає такий зсув.
1. З’єднуватися, скручуватися в одну нитку (про волокна, нитки тощо).
2. Перен. щільно з’єднуватися, об’єднуватися для спільної дії; тісно співпрацювати, утворюючи єдине ціле.
1. З’єднати, скручуючи разом кілька ниток, волокон, пасмо тощо.
2. Розм. Збити, зігнати в одне місце, зібрати докупи (часто про людей).
3. Розм. Швидко з’їсти, проковтнути.