Зсудомлений — прикметник, утворений від власної назви «Судома» (назва гори та історичної місцевості на Псковщині, пов’язаної з походженням роду Мстиславських). Вживається стосовно представників цього князівського роду або пов’язаного з ними.
зсудомлений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— хоч і як згодом Ковжун побивався за ним, після внутрішнього падіння на Червоній горі вмить прозрівши на десятиліття, проте виша сила удруге вже не вкладала йому того, так легковажно згайнованого, сяйва всередину, за яким Ковжун побивався все життя, благаючи долю, аби вона йому бодай перед смертю ще раз уділила тієї благодаті), — коли він, відчувши, як йому в грудях наслідком нічим не заслуженої (таж як не стало матері в хаті, Онуферко просто не пам’ятав, аби колись, навіть вистоюючи з батьком обов’язкові служби Божі, він особливо ревно проказував би собі молитви чи взагалі якось винятково схвально поводився б), наслідком незміренної Божої ласки, оприсутнився (самозрозуміла річ, зменшившися до смертних розмірів, аби Ковжун здолав його витримати) Божий промінь, той самий промінь, за допомогю якого він, Онуферко Ковжун, був покликаний (ту силу він уже прочував у собі, і вона вже розширювала йому мозок і груди) унедійснювати найпотворніше зло на землі, око на яке йому відкрила вода мертвих, — коли він, зсудомлений гординею, розсердився (а якби не гординя, то чи завадили б йому ті баби? ), що на ньому сидять, вижонґльовуючи світловими млинцями і при тому ще й пльоткуючи, звичайнісінькі баби, заважаючи йому, Онуферкові (може, якби він був на десяток, другий старший, того не сталося б, чи то незалежне від віку?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикметник () |