По батькові жінки, утворене від чоловічого імені Вадим.
-
епіфанія
1. (релігійне) Християнське свято Богоявлення, яке відзначається 6 (19) січня на честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордан; Водохреще, Йордан.
2. (переносне, книжне) Раптове усвідомлення, осяяння, прозріння, момент щирого і глибокого пізнання або розуміння чогось важливого.
-
вадимович
Похідне від імені Вадим патронімічне прізвище, що вказує на по батькові особи (син Вадима).
-
герусія
1. Герусія — у Стародавній Спарті (V–IV ст. до н. е.) вища державна рада, що складалася з 28 обираних довічно старійшин (геронтів) та двох царів; рада старійшин, яка мала законодавчу, судову та контролюючу владу.
2. Герусія — у візантійських містах-державах Північного Причорномор’я (наприклад, Херсонесі) рада знатних громадян, вищий орган міського управління.
3. Герусія — у сучасному вжитку (рідко) може вживатися як синонім ради старійшин, почесного колегіального органу при певній організації чи громаді.
-
вадим
1. Чоловіче особове ім’я слов’янського походження, що означає “той, хто сперечається”, “спірник” або “заплутувач”.
2. У міфології та історії — ім’я кількох православних святих, зокрема преподобномученика Вадима Перського (IV століття).
3. У географії — власна назва, що може вживатися для позначення населених пунктів а топонімів (наприклад, село Вадим у Херсонській області).
-
епітрохоїда
Епітрохоїда — плоска крива, яку описує точка, жорстко пов’язана з колом, що котиться без ковзання по зовнішній стороні іншого нерухомого кола.
-
ваджуватися
Ваджуватися — (від власного імені Ваджа) брати участь у ритуальній ворожінні, характерній для деяких народів Африки, зокрема в традиціях вуду.
-
вагітнітися
1. (про жінку або самицю тварини) Ставати вагітною, завагітніти; починати виношувати в утробі зародок, плод.
2. (переносно, розмовне) Набирати об’єму, ставати опуклим, випинатися (зазвичай про одяг на животі).
-
герундій
Нефінітна форма дієслова, що поєднує ознаки дієслова та іменника, виражає тривалу або загальну дію як процес або предмет міркування і характерна для англійської та низки інших мов (наприклад, reading — читання).
У латинській граматиці — віддієслівний іменник, що має форми відмінків (крім називного) і вживається в функціях, подібних до українського дієприслівника або інфінітива.
-
епітропія
1. У Візантійській імперії — посада управителя, наглядача, особливо над майном чи господарством (наприклад, монастирським); також особа, що обіймала таку посаду.
2. У церковному праві — право опіки або піклування, що надавалося особі (епітропу) над майном церкви чи монастиря.