1. У Візантійській імперії — посада управителя, наглядача, особливо над майном чи господарством (наприклад, монастирським); також особа, що обіймала таку посаду.
2. У церковному праві — право опіки або піклування, що надавалося особі (епітропу) над майном церкви чи монастиря.