Словник Української Мови
1. У медицині та фармакології: допоміжна речовина, яку додають до лікарського засобу або вакцини для посилення його дії, покращення фармакокінетики або стабільності, а також для посилення імунної відповіді організму (у випадку вакцин).
2. У сільському господарстві та хімії: допоміжна речовина (наприклад, прилипач, емульгатор, розчинник), яку додають до пестицидів, добрив або інших хімікатів для покращення їх технологічних властивостей та ефективності застосування.
1. (у медицині, фармакології) Такий, що посилює або змінює імунну відповідь організму на введення антигена; допоміжний, що сприяє дії основного компонента (наприклад, про ад’ювантну терапію, ад’ювантну вакцину).
2. (у сільському господарстві, агрохімії) Допоміжний, що покращує властивості основної речовини (наприклад, про ад’ювантні речовини в пестицидах, що підвищують їхню прилипальність або розтікання).
1. У наукових установах та вищих навчальних закладах: науковий співробітник або викладач, який готується до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня; молодший науковий співробітник, асистент.
2. У деяких європейських країнах, а також історично: помічник професора, доцента чи іншого викладача в університеті; особа, що займає одну з нижчих викладацьких посад.
3. У церковному (католицькому) вжитку: молодший священик, який допомагає старшому при богослужінні; вікарій.
1. У філософії та логіці — другорядний, несуттєвий або випадковий ознака предмета, який не впливає на його сутність і може бути відокремлений від нього без зміни самої речі; протилежність — субстанція.
2. У мовознавстві — додатковий, другорядний член речення, який виражає обставину часу, місця, причини, мети тощо (обставина), або ознаку предмета (означення).
1. Форма підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації у вищих військових навчальних закладах та науково-дослідних установах, аналогічна аспірантурі в цивільних вузах.
2. Посада або період навчання особи (ад’юнкта), яка проходить таку підготовку для отримання наукового ступеня.
3. Структурний підрозділ вищого військового навчального закладу або науково-дослідної установи, що займається підготовкою ад’юнктів.
АЕД — абревіатура від “автоматизований зовнішній дефібрилятор”, портативний медичний пристрій, призначений для діагностики небезпечних порушень серцевого ритму (фібриляції шлуночків, тахікардії) та проведення, за необхідності, електричної дефібриляції через настінні електроди з метою відновлення нормальної роботи серця.
1. У давньогрецькій міфології — дочка Пандарея, дружина фіванського царя Зета, яка з ревнощів вбила свого сина Ітіла, прийнявши його за сина своєї невістки Нікобі, і була перетворена богами на соловейка (грец. ἀηδών — соловейко).
2. Поетичне назва соловейка, що походить від імені міфологічного персонажа.
1. Пов’язаний з висотними спорудами (переважно будинками), які розташовані на значній висоті над землею та розраховані на особливі умови експлуатації, зокрема аеродинамічні навантаження, тиск, температуру.
2. Призначений для роботи, використання або пов’язаний з великими висотами в атмосфері (у авіаційному, метеорологічному контексті).
1. Стосунний до аеровокзалу, властивий йому; призначений для аеровокзалу.
2. Розташований, знаходячийся біля аеровокзалу або безпосередньо на його території.
Аерогаммапошук — метод геофізичної розвідки, що полягає у вимірюванні інтенсивності гамма-випромінювання від гірських порід з літального апарата (літака, гелікоптера) з метою виявлення родовищ корисних копалин, зокрема уранових руд.