Апейрофобія — патологічний, ірраціональний страх перед нескінченністю або безмежністю, що проявляється у тривозі, панічних атаках або униканні ситуацій, які асоціюються з цими поняттями (наприклад, споглядання зоряного неба, думки про вічність).

1. (в астрономії) графічне зображення траєкторії руху апексу Сонця (точки небесної сфери, у напрямку до якої Сонце рухається відносно навколишніх зірок) на тлі зоряного неба за певний проміжок часу.

2. (в лінгвістиці, палеографії) точна копія, факсимільне відтворення тексту давнього рукопису або пам’ятки письма, виконане з максимальним збереженням усіх особливостей оригіналу, включаючи розміщення тексту, форми літер, пошкодження, вицвілі ділянки тощо; найвища ступінь точності при відтворенні документа.

Апексографія — розділ палеографії, що вивчає скорочення та скорочувальні знаки в рукописах, особливо в середньовічних латинських та грецьких текстах.

Апексографія — техніка чи практика читання та розшифровки скорочень (апексів), що використовувалися в давніх рукописах для економії місця та прискорення письма.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

2. (рідко) Те саме, що апель — застосуване до жіночої особи архаїчне слово, що означає нащадка, дитину (переважно в західних регіонах України).

1. (від нім. Appell) Застаріле: офіційний заклик, звернення, опубліковане від імені влади або військового командування.

2. (від нім. Appell) Застаріле: у військовій справі — перекличка особового складу для перевірки наявності.

3. (від фр. appel) У спортивному фехтуванні: короткий, різкий удар носком передньої ноги об підлогу, який виконується під час випаду або як окремий технічний прийом.

Антропопатизм — це різновид антропоморфізму, приписування людських почуттів, емоцій, пристрастей та інших психічних властивостей явищам природи, тваринам, божествам, міфічним істотам або абстрактним поняттям.

Антропопатизм — це художній прийом або стилістична фігура, заснована на одухотворенні неживої природи, коли предметам або явищам надаються людські переживання та емоційні стани.

1. Складова біосфери, що включає людство як соціальну спільність разом із створеним ним штучним середовищем (техносферою, соціосферою), яка взаємодіє з природним середовищем як єдине ціле.

2. В екології та соціальних науках — цілісна система, що розглядає суспільство (антропосистему) та природне середовище (екосистему) у їхній нерозривній взаємодії та взаємозалежності.

1. Послідовник антропософії — філософсько-містичного вчення, заснованого Рудольфом Штайнером, яке прагне до пізнання духовного світу через розвиток прихованих здібностей людини.

2. Учень або дослідник, який вивчає антропософію та застосовує її принципи в різних сферах життя (педагогіці, медицині, сільському господарстві, мистецтві тощо).

1. Філософсько-релігійне вчення, засноване Рудольфом Штайнером на початку XX століття, що розглядає людину як мікрокосм, пов’язаний з духовними силами Всесвіту, і прагне до її інтелектуального, морального та мистецького розвитку через самопізнання та споглядання.

2. Науково-духовний напрям, що вивчає сутність людини та її зв’язок зі світом, поєднуючи методи природничих наук з розвитком ясновидіння для пізнання надчуттєвих явищ.