Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “закувати”; процес накладання кайданів, наручників або інших металевих пристроїв для обмеження руху.
2. Технічний термін у металообробці: дія за значенням дієслова “закувати”; початкова стадія кування, коли заготовці надають основні, грубі обриси майбутнього виробу.
3. Переносно: стан крайньої втоми, занепаду сил або повного виснаження, що позбавляє можливості діяти.
1. (розм.) Загинатися, закручуватися кінцем; набирати форми гачка або кубла.
2. (перен., розм.) Про людину: залишатися десь надовго, затримуватися, “застрягати”.
1. (техн.) З’єднувати, скріплювати за допомогою кубрювання — способу з’єднання дерев’яних деталей, коли на кінці однієї з них вирізається шип (кубець), що вставляється у відповідний паз (гніздо) іншої деталі.
2. (перен., розм.) Заплутувати, ускладнювати щось; навмисно робити незрозумілим або важким для сприйняття.
1. Дія за значенням дієслова “закубрювати” — надання чому-небудь форми кубка, заглиблення у вигляді кубка.
2. Спеціальний термін у гірничій справі, що позначає початкову стадію буріння свердловини, коли в породі створюється заглиблення (кубло) для точної фіксації інструменту та забезпечення правильного напрямку подальшого буріння.
Закубритися — заховатися, сховатися від когось або чогось, затаїтися, часто з відтінком непомітності або бажання уникнути зустрічі.
Закубритися — засісти десь у затишному, укритому місці, часто для відпочинку, самітності або невеликої роботи.
1. (розм.) Забити, забивати кілок, цвях, штир тощо у щось; закріпити за допомогою кілка, цвяха.
2. (перен., розм.) Запам’ятати щось міцно, надовго; засвоїти.
3. (перен., розм.) Влучно сказати, відповісти або зробити щось; потрапити в ціль.
1. (розм.) Заплутатися, закрутитися, набути вигляду клубка або складних завитків (про волосся, нитки, дроти тощо).
2. (перен., розм.) Заплутатися, ускладнитися, набути хаотичного, незрозумілого стану (про думки, справи, ситуацію).
1. Ставати кріпаком, переходити у стан кріпацтва; втрачати особисту свободу, підпадати під залежність від феодала-землевласника.
2. Перен. ставати несвободним, втрачати можливість вільно діяти або розвиватися; потрапляти в повну залежність від когось або чогось.
3. Рідк. міцно закріплюватися, ставати нерухомим.
1. Позбавляти особистої свободи, перетворювати на кріпака; підпорядковувати кріпацькому праву.
2. Позбавляти волі, незалежності; робити залежним, підневільним.
3. Перен. Сильно прив’язувати до кого-небудь або чого-небудь, позбавляти внутрішньої свободи.
1. (про людину) Добровільно або примусово стати кріпаком, втратити особисту свободу, потрапити в залежність від феодала-землевласника.
2. (переносно) Позбутися волі діяти, опинитися в повній залежності від когось або чогось; стати рабом обставин, звички, почуттів тощо.
3. (переносно, розм.) Надовго затриматися десь, міцно осісти на одному місці, стати нерухомим.